У селі Смолин на фасаді місцевої школи відкрили меморіальні дошки на честь полеглих Захисників України. У цьому навчальному закладі свого часу навчалися військові, і відтепер стіни рідної школи бережуть пам’ять про них та нагадують учням і односельчанам про високу ціну української свободи.
На захід пам’яті прийшли родини загиблих воїнів, жителі села, представники громади, педагоги та учні. Люди слухали спогади про Захисників, діти читали вірші, лунали патріотичні пісні. Усі згадували воїнів із вдячністю та смутком.
Під час церемонії назвали імена полеглих, увіковічнених на меморіальних дошках. Іван Корнага — уродженець і мешканець Смолина, турботливий батько чотирьох синів, спокійний і щирий чоловік. Він добровільно пішов служити до Збройних Сил України. Загинув 14 червня 2022 року під час артилерійського обстрілу. Для рідних він назавжди залишився люблячим чоловіком і батьком, а для громади — відважним Захисником.
Юрій Прус — хлопець із села Сопіт, якому назавжди залишиться 21 рік. Його згадують як доброго, веселого, працьовитого і сміливого. У серпні 2024 року він добровільно приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, де служив розвідником-санітаром. 16 січня 2025 року Юрій загинув унаслідок ворожого нападу, коли лише починав будувати власне майбутнє.
Ще один вшанований воїн — Володимир Свистович. Він 17 років працював учителем у Смолинській школі. Колеги називали його вчителем від Бога — справедливим, відповідальним і добрим. Був люблячим чоловіком, батьком і господарем. У квітні 2024 року Володимир став до лав 7-го Прикордонного Карпатського загону. Після тяжкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання на Луганщині, проходив лікування та мріяв повернутися додому, однак 11 грудня 2024 року його серце зупинилося.
Також відкрили меморіальну дошку на честь Михайла Гедза. Він народився 10 листопада 1990 року в селі Рішин, закінчив Смолинську школу, здобув будівельний фах у Львові. Михайло був працьовитим, чуйним і комунікабельним, дбав про родину. З дитинства разом із дідусем Федором доглядав сімейну пасіку, яку особливо любив. Після початку повномасштабного вторгнення без вагань став до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час виконання бойового завдання поблизу села Новомихайлівка на Донеччині він загинув. 4 грудня 2023 року обірвалося життя воїна, який мріяв будувати майбутнє в Україні.
Після відкриття меморіальних дошок присутні поклали квіти на могили полеглих Захисників. Організатори наголосили, що за кожною дошкою стоїть ціле людське життя — дитинство, шкільні роки, мрії та родини, які й далі зберігають пам’ять про своїх рідних. Усі відзначили, що ці імена назавжди залишаться в історії громади як символи болю, втрати та безмежної вдячності за мужність і жертовність.
