У селі Станиля біля Трускавця відбулися похоронні заходи за полеглим захисником Василем Габчаком. Військовослужбовця Національної гвардії України, який загинув на Запоріжжі, провели в останню дорогу односельці, рідні, друзі та побратими.
Прощання розпочалося панахидою в батьківській оселі, яку відслужив парох греко-католицької церкви святих Йоакима і Анни о. Михайло Балко. На родинному подвір’ї священник виголосив прощальне слово. Тут Василь Габчак востаннє «попрощався» з дружиною, з якою прожив у шлюбі 23 роки, донькою, зятем та онуком Максимом, численною родиною, племінниками, похресниками, односельцями, друзями, футбольними товаришами, таксистами та колегами з Трускавецького міського центру зайнятості, де він працював понад два десятиліття.
Після молитви траурна процесія пройшла вулицями Станилі до місцевої церкви, а далі — на цвинтар, де захисника поховали з військовими почестями, зокрема за участі оркестру.
Світлої пам’яті Габчак Василь Васильович народився 7 січня 1973 року в Станилі. Він виріс у простій, але згуртованій родині, де з дитинства відчував любов і підтримку батьків. Після закінчення СЗШ №2-гімназії м. Трускавця здобув технічну освіту за фахом електрозварника 4-го розряду.
Під час строкової служби в армії в Харкові опанував спеціальність стрільця-кулеметника. Там, окрім військових навичок, навчився дисципліни та товариства. У подальшому житті його згадують як людину, яка завжди була готова допомогти, підтримати й підбадьорити інших.
Особливе місце в житті Василя займала сім’я, яку він вважав своєю головною опорою та натхненням. Він дбав про рідних, намагався проводити з ними якомога більше часу, створюючи атмосферу тепла й затишку. Близькі згадують його почуття гумору та вміння організувати свято в колі родини й друзів.
Після початку повномасштабної війни Василь Габчак став на захист України. 17 березня 2022 року він вступив до Національної гвардії України, служив у 2-й роті 2-го батальйону 14-ї бригади «Червона калина». Побратими знали його за позивним «Дядя Вася» та відзначали його підтримку і життєвий досвід.
Василь виконував бойові завдання на передових позиціях у Запорізькій області, воював поблизу села Роботине, де тривали інтенсивні бої. За час служби він здобув багато друзів серед військових, які стали для нього другою родиною.
4 вересня 2023 року життя військовослужбовця обірвалося. Спочатку він вважався зниклим безвісти. Лише у 2026 році тіло захисника вдалося повернути додому, після чого у Станилі відбулося поховання з усіма належними почестями.
Громада Станилі, рідні та побратими вшанували пам’ять Василя Габчака як людини, яка віддала життя, захищаючи Україну, її свободу та незалежність.
