Ніхто нам не збудує держави,
Коли ми самі її не збудуємо,
І ніхто з нас не зробить нації,
Коли ми самі нацією не схочемо бути.
(В. Липинський)
Із нетерпінням і хвилюванням чекав колектив Мокротинської школи на зустріч зі своїми випускниками, адже це є побачення з героями, захисниками нашої Батьківщини, учасниками АТО. Хвилювалися всі – і учні, і вчителі, намагалися якнайкраще привітати воїнів, запросивши їх у стіни рідної школи.
Святково прибраний клас. Учні в національних костюмах, педагогічний колектив радісно, під оплески, зустріли своїх героїв: Андрія Дуду, Руслана Пелеха, Михайла Дідика, Тараса Мороза. Національний гімн звучав особливо урочисто, хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, які вже ніколи не повернуться з поля бою.
Педагог-організатор Р. Б. Янкович підготувала виховну годину «Хай квітне щаслива моя Україна». Учні 5 та 8 класів декламували вірші про Україну, Батьківщину та виконували патріотичні пісні. Особливо зворушили бійців пісні, що їх дарували: учень 8 класу Віталій Дружбляк «Ти і я», «Годі, браття, сумувати», «Калина» (вокальний ансамбль учнів 8 класу). Пісню «Мамо, пробач» заспівав учень 5 класу Василь Юрочко. Не менш чуттєвими були і поетичні рядки, вірші декламували школярі 8 класу Андрій Крушельницький («Україна») та Марта Доль («Україна моя у вогні»).
Своїми піснями і віршами діти передусім висловлювали любов і вдячність воїнам-захисникам. Сльози бриніли на очах у кожного з присутніх, коли хлопці розповіли про свої бойові будні, про життя на фронті, про те, як потрібна їм наша допомога і підтримка, як зігрівають їхні душі дитячі малюнки та листи.
Класний керівник М. В. Лемещук подякувала своїм випускникам А. Дуді та М. Дідику і сказала, що пишається ними. Директор школи Г. С. Добрусь вручила воїнам фігурки ангелів, які оберігатимуть хлопців від ворожих куль, побажала, щоб наші захисники повернулися додому живими, а, окрім того, воякам вручили невеличкі подарунки (теплі речі, білизну), які купили на зібрані кошти учнів та вчителів. «Повертайтеся живими» — на прощання побажали всі присутні воїнам.
Дні відпустки минуть дуже швидко, і хлопці знову повернуться на Схід, а душу їм зігріватимуть щирі дитячі слова-побажання. Вони знають, що вдома їх люблять, що ними пишаються, а головне — їх чекають живими і обов’язково з перемогою.
Л. В. БОНК, вчитель української мови та літератури.
