— І справді, з піснею ми радіємо кожному прожитому дню. У ній сіяють і материнська ласка, наповнені добротним зерном лани широкополі, річки і озера, іскриться неповторною ніжністю любов до рідних батьківських порогів, — такими словами завідувач Народного дому с. Деревні Мирослава Мандрик розпочала вечір української пісні.
Наша українська пісня пахне натрудженими материнськими руками й духмяним хлібом на столі. Наш хлібний лан піснями зазернився, адже Україна і пісня – нероздільні.
На сцену ведучими святковостей Галиною Сало та Наталією Смалюх запрошуються гості – фольклорний колектив «Вишиванка» НД с. Лаврикова (художній керівник М. Думич). Полилася пісня, пісня, яка вилила долю народу українського, працьовитого і співучого. У виконанні колективу прозвучала в’язанка пісень, зокрема «Україно, молюся за тебе», «Ромашковий край», «На Україні я родилася», «Було не рубати зеленого дуба», «Галичанка», «Ой, вербиченько» тощо.
Оплесками глядачі нагородили чоловіче тріо Миколу Семочка, Миколу Мавдрика і Василя Гірного за пісні «Сивина», «Жовте листя». Жіночий дует Тетяни Волинець і Марії Поніжай подарував присутнім пісню «Ой, не ріж косу». Свій авторський вірш прочитала Єва Кресало. За авторські гуморески аплодували і Марії Думич, яка ще й до того є автором веселої пісні «Про діда і бабу». У концерті взяв участь і жіночий вокальний ансамбль «Берегиня» НД с. Деревні, який порадував присутніх такими піснями, як «Моє село», «Ой, устану ранесенько», «Тече річка невеличка», «Жовте листя опадає».
На завершення святкового дійства учасники фольклорного колективу «Вишиванка» (с. Лавриків) подарували присутнім уривок «Лавриківських вечорниць». Майстерно зіграла роль Надія Віхоть (господиня). Весело, оплесками зустріли кумів (Ганна Мавдрик, Тетяна Кошулап, Марія Климко, Марія Думич), а молодиці співали стародавніх пісень. Закінчились вечорниці частуванням пампухами. Усі присутні щиро дякували за приємний вечір директору НД с. Лаврикова Василю Салу та художньому керівникові фольклорного колективу Марії Думич.
Роки спливають, а народна пісня залишається. Вона через віки несе свою нев’янучу молодість, бентежить душу, бо вона — вічна, як і душа народу.
Ольга МАНДРИК, с. Деревня.
