Поліпшення якості життя українців немислиме без високого рівня охорони здоров’я
У медичній галузі України склалася тривожна ситуація, оскільки на сьогодні немає стратегії розвитку охорони здоров’я. Тому так часто змінюються міністри, навіть теперішній працює тривалий час на правах виконувача обов’язків. Україна суттєво відстає від своїх європейських сусідів за такими показниками, як очікувана тривалість життя (у нас вона становить 71 рік, для чоловіків — 61 рік, тоді як у країнах ЄС — 81 рік.
Через низькі зарплати наших медиків спостерігаємо масовий виїзд кваліфікованих медичних кадрів за кордон. Цей процес може сягнути такого критичного рівня, коли надання медичної допомоги в Україні стане проблемним. Вже сьогодні дефіцит медичних кадрів становить 400 тисяч!
Україна витрачає значну частину свого ВВП на охорону здоров’я, проте рівень ВВП на душу населення суттєво нижчий, ніж у наших європейських сусідів. Внаслідок цього ми відстаємо в модернізації матеріально-технічної бази лікарень і, відповідно, не встигаємо за сучасними світовими тенденціями.
В Україні наші лікарі, які впродовж віків були елітою суспільства, сьогодні удостоєні не лише мізерних зарплат, а й відсунуті на найнижчі щаблі суспільної градації.
Реформування вітчизняної системи охорони здоров’я є надзвичайно потрібним, але воно повинно бути професійним, підкріпленим достатнім фінансуванням з боку держави із врахуванням матеріального становища громадян. Однак, як мені видається, акцент робиться лише на реорганізацію, тобто скорочення штатів, ліквідацію медичних закладів, ліжкового фонду. Мета цілком очевидна — максимальна економія коштів, навіть поза межами здорового глузду.
Пригадую розповіді професора Г. А. Івашкевича, мого вчителя, який наголошував, що навіть у найважчі часи II світової війни, коли була одна гвинтівка на двох солдатів, бракувало одягу, харчів, а медицина, особливо хірургія, була забезпечена усім необхідним.
Чи не варто було б і сьогодні спочатку забезпечити лікарні, ФАПи і сільську медицину загалом необхідним устаткуванням, ліками тощо, які дадуть реальну можливість покращити якість лікування?! Адже хронічно не вистачає коштів на перев’язувальні матеріали, апаратуру, хірургічні інструменти та обладнання.
Треба визнати, що без допомоги хворих для забезпечення свого лікування надання медичної допомоги, особливо хірургічної, в більшості випадків неможливе.
Мені, як лікарю, який вже 40 років працює хірургом, хотілося б, щоб реформа в медицині не позбавила лікарів передусім моральних засад, відповідальності перед своїм сумлінням, а медицина не втратила свого людського обличчя.
Зіновій Бліхарський,
завідувач хірургічного відділення Жовківської ЦРЛ
