У маленькому містечку Куликові, що розташувалось неподалік Львова, з 1433 року мирно співіснували люди різних національностей. У ХVIII столітті тут діяли дві церкви, 1 костел та 2 синагоги. У 1938 році в Куликові налічувалось 3230 греко-католиків, 1000 іудеїв та 325 римо-католиків. Кожна громада мала свій цвинтар. Поляки, українці, німці, росіяни, цигани й татари спільно уживалися, торгували, святкували, ховали померлих родичів…Влада упродовж сторіч змінювалася, а люди залишалися. Народжувалися діти. Лунав дивний діалект. Не було тісно народам, мовам і віруванням.
Та, на жаль, фашисти та комуністи знищили все добре, надбане містом за попередні століття. Зруйнований та осквернений 300-річний єврейський цвинтар, де був похований видатний вчений-географ Самуїл Блох. Надгробні плити були знесені та використані для мощення й ремонту дороги на Жовкву — стратегічно важливої для німців. Старий єврейський цвинтар в Куликові став свідком геноциду єврейського народу.
Старожили ще пам’ятають страшне 25 листопада 1942 року минулого століття, коли лише з Куликова німці депортували на страту в польський Белжець понад 500 осіб. Там були газові камери смерті. У самому ж містечку масово ховали розстріляних єврейських дітей, жінок і стареньких, кого вбивали у потязі, по дорозі в Белжець. Ще є поодинокі свідки тих жахливих подій, коли земля на куликівському цвинтарі ворушилась ночами, а людям постійно ввижались тіні неупокоєних душ…
На цьому ж цвинтарі, зі сторони Окописька, були поховані й українські хлопці-повстанці. То були не лише місцеві, а й юнаки, привезені зі сіл та закатовані нелюдами НКВС.
Із цього страшного часу минуло багато років… Нині територію цвинтару надано під будівництво. Ці ділянки приватизовані, частково забудовані, через них прокладено дорогу, влаштовано смітник…
Неодноразово за круглим столом збиралися активісти, священики, представники місцевої та районної влад, небайдужі люди, і всі вони прийшли до висновку, що цвинтар є святинею, а могили є власністю мертвих, що там поховані. Тут слід вшанувати неупокоєних, невинно замордованих людей, жертв тоталітарних режимів. Встановити пам’ятний знак, давши змогу родичам загиблих помолитись та поставити свічку…
Куликівський цвинтар зареєстрований у США, за охоронним номером UA13610101 у категорії пам’ятки. Також існує угода між Україною та урядом США про охорону та збереження культурної спадщини від 4.03.1994 року, дане кладовище внесене до списку всесвітнього реєстру кладовищ.
Ми, люди, — за встановлення історичної справедливості. Будьмо, нарешті, добрішими і милосерднішими. Пам’ятаймо, що без минулого немає майбутнього.
Ніна ГОРОДЕЦЬКА,
смт. Куликів.
