Саме таку позицію зайняла зарозуміла жіночка, голова ОВК ТВО № 122 Марія Ступач, яка очолила комісію, що охоплює Жовківський та Яворівський райони.
Здавалося, людина, яка живе у рідному регіоні, маючи в даному випадку певні повноваження, мала б дбати про нього та робити все, аби землякам було комфортно і зручно за тих чи інших обставин. І той фактор, що громадськість мала б бути поінформованою, а відтак краще знатися на виборчому праві і, відповідно, полегшити роботу дільничних комісій, мав би бути визначальним. Адже закон “Про вибори Президента України”, стаття 13 “Публічність і відкритість виборчого процесу”, п. 2, говорить: “Для забезпечення публічності і відкритості виборчого процесу виборчі комісії, відповідно до своїх повноважень, оприлюднюють відомості про свій склад, місцезнаходження та режим роботи, про утворення територіальних виборчих округів і виборчих дільниць, про час і місце проведення голосування, про основні права вибоців, у тому числі про право оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, органів виконавчої влади…”. Але.. Судячи з усього, жіночка керувалася іншою мотивацією. Бо матеріали виборчого характеру були надруковані у газеті “Високий Замок”. “І що з того?” — спитаєте ви. А вся справа у тому, що ст. 24 цього Закону роз’яснює: “Рішення про утворення дільничної виборчої комісії та про її склад, а також рішення про зміни в її складі, прийняті відповідно до вимог цього Закону, підлягають оприлюдненню в засобах масової інформації у відповідному регіоні не пізніш як на третій день з дня їх прийняття”. Зауважте, «у відповідному регіоні». Тобто, в даному випадку на території Жовківщини та Яворівщини, де розповсюджуються газети “Відродження” і “Яворівщина”. Та поважна комісія (хоча прийняти рішення про друк голова могла одноосібно, згідно зі своїми повноваженнями) “проголосувала” за обласну газету, позаяк «тлумачив» Закон один із членів комісії з юридичною, свідомо перекрутивши фразу “у відповідному регіоні” на “у регіональній газеті”. Тож комісія проігнорувала місцеві видання та зневажила право земляків-вибоців, надавши перевагу “Високому Замку». Газета вийшла спецвипуском 15 березня, начебто тиражем 5 тисяч, але виборець її не бачив, бо ні вроздріб, ні в передплату вона не потрапила. Про порядність членів комісії і, зокрема, її голови, говорить той факт, що в той час, коли нам (редакторам двох районок) говорили, що “питання буде вирішено; ставитиметься на голосування; в разі чого, буде оскаржено”, матеріали, подані комісією, вже друкувалися. Зауважимо: розцінки в обласній газеті чи не втричі вищі, ніж в районних. Відтак комісія порушила Закон про державні закупівлі, де наголошено на доцільності використання бюджетних коштів. Аби з’ясувати потребу друку в обласній газеті, редакції районних видань звернулися до Держаудитслужби. Спільна заява подана також на ім’я голови комісії Марії Ступач з вимогою пояснити підставу їхнього рішення. Відповіді досі ми не отримали. До слова, ситуацією зацікавилися наші колеги із програми “Наші гроші”.
Знаємо ситуацію в інших районних газетах. Там подібної проблеми немає. Схоже, у них відсутні такі “впливові діячі”, як на Яворівщині. Прикро, але і районна влада їм зарадити не змогла.
Назагал складається враження, що районна преса стає неугодною. Бо з початку року колишня комунальна газета, згідно із Законом України “Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ”, стала незалежною і може писати те, яке не всім до вподоби. Про свободу слова та друку у демократичному суспільстві тоді забувають. Є ще й інша “сторона медалі”: нині ми – у “вільному плаванні”, де кожна фінансова підтримка — доречна та потрібна. І на публікації виборчих матеріалів місцева преса могла б дещо поліпшити своє становище. Нас такої можливості позбавили — не чужі, а свої, про яких, чи їх рідних, місцева преса, мабуть, писала. У позитивному аспекті.
Часи змінюються. На жаль…
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ
