Головна Листи В селі Шершні пройшов літературний вечір

В селі Шершні пройшов літературний вечір

142
0

Нещодавно в селі Шершні, що на Житомирщині, в приміщенні актового залу сільської ради, пройшов літературний вечір «Пам’ять серця мене повернула в таке рідне, далеке село…», присвячений Ользі Будніковій, нашій землячці, а нині відомій поетесі, прозаїку. Так вона відома не тільки на Україні, а й поза її межами, бо на святі були її прихильники із Луганська, Львова, Житомира.

Бо вірші Олі такі потрібні людям, бо вони про земляків, що сиділи в залі, про долю, про життя: «Полісся моє синьооке», «Мого життя мереживо прозоре», «Пісне, любове моя», «Пам’ять, пам’ять…», «Моє село», «Рідна природа», «Любов і жіноче щастя», «Дитячі вірші» та інші.

Ведучі вечора — Т. Лупащенко, М. Коваленко, Т. Грищенко — дали змогу усім гостям згадати все, що пов’язане із життям Олі. Гостя з іншого села — Ольга Ковальчук, пригадує, як ще дівчинкою Оля вражала усіх своїм талантом: вона і в’язала, і вишивала, і співала, мала такі акторські дані! Так, страшна недуга не звалила Олю, а ніби підштовхнула її до життя: «Борись, тримайся, будь сильною!». І вона боролась, така слабка і така сильна жінка! Ведуча, її подруга, Тамара Лупащенко, яка приїхала із Донбасу і не бачила Олю більш, як 50 років, присвятила їй свого вірша «Тебе, сильная женщина!».

Скільки було спогадів, скільки цікавого люди згадували, а в залі знали, що Оля нас чує: в залі зробили гучний телефонний зв’язок, і голос Буднікової був з нами, бо так хотілось, щоб в цю мить вона була з нами!

А ще звучали її пісні, які виконували під супровід баяна директор Шершнівської школи Василь Швець та вчитель історії Ганна Грищенко. Ольга Буднікова і сама співала, та ще й як! Та не судилось бути на великій сцені, тож у неї і з’явилася збірка пісень «Пісне, любове моя…», збірки «Мого життя мереживо прозоре», «Квіти на камінні», «Я закохана в музику слова» та ін. Її прозові твори — це те, що люди сприймають як диво! Про себе вона скаже: «Моє життя не теплою купівлею було для мене», бо хвороба з дитинства прив’язала її до інвалідного візка, але відпустила її до людей, до їхніх сердець.

На святі були люди різного віку: онук шанованого жителя села Миколи Коваленка Богдан читав вірші, а ручки тремтіли! Вірші про любов читала сільська молодь, а вірші «Старість — не радість» виконала Г. Грищенко про жіноче щастя, про пізню любов читали Ю. Швець та Т. Лупащенко.

Так, то було дійсно свято, як сказав священик Свято-Воздвиженської Шершнівської церкви, отець Степан: «Ми не звикли до такої інтелектуальної зустрічі, це в нашому селі вперше, але таке духовне очищення людям дуже потрібне!».

Усім гостям були передані на згадку від Олі книжки, а отець Степан подякував за збірку віршів та за ікону для церкви, які подарувала раніше Ольга Буднікова.   

Про таку людину треба і писати, і говорити, бо це приклад, як треба жити! Не скорилася долі, не скиглила, а рухалась, жила; вона і матір’ю стала, щоб життя своє в синові продовжити, бо це його вона « як свічечку ліпила, і запалила вогником життя…», та доля вирішила дати їй ще одне випробування, адже свого сина вона виростила сама, а він потребує допомоги, адже хворий на ДЦП.

Нам усім дуже хочеться, щоб у неї вийшла ще не одна книжка, щоб про неї згадували в рідному селі, як на тому вечорі, і зі сльозами, і з радістю на очах, щоб до кожного серця дійшли її слова: «Вони потраплять серед добрі очі, і ту сльозу свою зітруть і тихим словом пом’януть…».

Ольга Буднікова — член Національної Спілки Письменників України, дипломант Міжнародного конкурсу в Італії (Мілан, 2003 р.).

Зараз проживає у Львівській  області, у м. Дублянах. Вона і сьогодні активна громадська діячка, про неї люди говорять: «Їй до всього є діло».

Хай цей лист до вашої газети нагадає про цю талановиту жінку усім, хто колись її знав, бо вона жила на Житомирщині, де:

«Земля моїх батьків,

Де церква голуба,

Де верби над струмком

Схилилися в поклоні…

А ми дуже вдячні Дублянам, усім жителям цього міста, бо в ньому творчість Буднікової розквітла і досягла такої вершини.

«Я дарую вам зоряну мить!

Над Дублянами,

Чисто-прозорими,

Зірка щастя хай сяє й горить!

(Із вірша «Дублянцям»).

Тетяна ГРИЩЕНКО, с. Шершні, Житомирська область.