Головна Особистості Володар і Хреститель Руси-України

Володар і Хреститель Руси-України

104
0

Нинішнього року минає 1000 років з часу успіння великого київського князя Володимира Святославича. Він відійшов у вічність 15 липня  1015 р. Хреститель Русі київський князь Володимир Святославич є знаковим символом  для всієї східнослов’янської цивілізації. Адже серед подій і явищ, що визначали плин вітчизняної історії, либонь, не буде перебільшенням назвати найголовнішим Володимирове хрещення. Запровадження християнства у Київській державі князем Володимиром на схилку Х століття стало переломною віхою історії Русі-України, поворотним пунктом  її всього подальшого історичного розвитку.

Великий князь Володимир, за прикладом своєї бабусі княгині Ольги, вирішив змінити язичницьку віру. Дізнавшись про його намір, до нього приходили посли від надволзьких хозарів-магометан, від латинників, від кримських юдеїв і від греків: кожен із послів пропонував йому прийняти його віру. Віра хозарів-магометан не подобалася князеві, бо забороняла пити вино, їсти свинину і вимагала обрізання. Латинникам Володимир відмовив, бо і раніше Русь не приймала віри від Пап. Юдеїв запитав: «Де ваша батьківщина?» Вони відповіли: «В Єрусалимі, але Бог, розгнівавшись, розпорошив нас по чужих землях.» Володимир сказав їм: «Як же ви, засуджені Богом і розпорошені по чужих землях, смієте пропонувати прийняти ваш закон?» Прийшов, нарешті, грецький проповідник-філософ і почав доводити неправоту інших вір і вчити великого князя закону християнського. На закінчення своєї проповіді він показав Володимиру образ Страшного суду, на якому були намальовані праведники, які йдуть до раю, і грішники, що йдуть до пекла на вічні муки. Великий князь, зітхнувши, сказав: «Добре тим, що йдуть до раю, а горе тим, які йдуть до пекла». — «Хрестись, — сказав філософ, — і будеш у раю з праведниками». Відпустивши грецького проповідника, Володимир скликав бояр і міських старійшин і просив у них поради, яку віру прийняти. Бояри відповіли великому князеві: «Кожен свою віру хвалить, князю, а хочеш добре довідатися, пошли розумних людей дізнатися на місці, яка їхня віра. Володимир за порадою бояр послав десять мужів спочатку до надволзьких хозарів, потім до латинників і, нарешті, до греків у Константинополь. Побували вони скрізь. У Константинополі Патріарх, довідавшись про їх прибуття, повелів приготувати все потрібне для урочистої служби Божої: запалили у величному Софійському соборі панікадила, зібрали хори співаків, і сам Патріарх з усім духовенством відправив літургію. Ця урочистість справила на послів велике враження. Коли вони повернулися до Києва, доповіли великому князю, що вони незадоволені іншими вірами, а про грецьку сказали: «Ми не знали, стоячи у храмі, на небесах ми знаходимося, чи на землі: на землі немає такої краси, там дійсно Бог перебуває з людьми. Всяка людина, скуштувавши солодкого, не захоче їсти гіркого; так і ми не можемо бажати іншої віри, крім віри греків». А бояри при цьому зауважили князеві: «Якби не добрий був закон греків, то бабуся твоя Ольга, наймудріша з людей, не прийняла б його».

Володимир твердо вирішив прийняти віру грецьку православну і почав думати про хрещення. Але, як язичник і войовничий князь, він не хотів принижуватися перед греками і покірно просити у них хрещення. Володимир хотів і віру православну здобути шляхом завоювання. Для цього він з військом пішов на Тавриду і взяв грецьке місто Херсонес або Корсунь, це недалеко від нинішнього Севастополя. Звідси він відправив послів до грецьких імператорів Василія і Костянтина з попередженням, що він візьме і Константинополь, якщо вони не віддадуть за нього заміж свою сестру Анну. Імператори відповіли, що вона як християнка не може вийти за язичника, але вони згодні віддати її, якщо він прийме християнську віру. Великий князь оголосив через послів, що він любить грецький закон і готовий хреститися. Тоді царівна погодилася вийти заміж за страшного іноплеменника і вирушила до Корсуня з духовенством і своїм почтом, щоб урятувати свою батьківщину від згубної війни. А тим часом Володимир захворів на очі й осліп. Царівна радила йому якнайшвидше хреститися, щоб отримати зцілення. Князь погодився і, коли єпископ під час хрещення поклав на нього руку, він прозрів і сказав: «Тепер я пізнав істинного Бога!» Багато воїнів з дружини його під впливом цього чуда теж охрестилися. Після цього великий князь з царівною вирушив до Києва. Він узяв з собою священиків, церковне начиння і образи для благословення; коли ж прибув до Києва, то наказав, щоб охрестилися 12 його синів. Одночасно князь повелів знищити ідолів. Частину їх порубали, а частину спалили; головного бога Перуна прив’язали до кінського хвоста, протягли дорогою і скинули з гори в Дніпро. Потім князь оголосив у Києві, що коли хто з багатих і убогих, великих і малих не прийде в призначений день на річку, щоб прийняти хрещення, того він буде вважати за свого ворога. У призначений день усі жителі Києва з жінками і дітьми прийшли на Дніпро. Всі увійшли у воду і стояли: дехто по шию, інші по груди; малі діти біля берега, матері тримали на руках немовлят; священики стояли на березі річки й читали молитви хрещення. Володимир, бачачи це, радів, що він і його люди пізнали істинного Бога. Цього дня, як зауважує літописець, земля і небо раділи. Подія ця сталася в 988 році після Різдва Христового. Щоб утвердити народ у вірі й законі християнському, Володимир викликав з Болгарії священиків, які відправляли службу Божу слов’янською мовою. Крім цього, князь відкривав школи і будував церкви; так, у Києві він збудував чудовий храм в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці. Храм цей звався Десятинним, бо великий князь виділив десяту частину своїх доходів на його утримання.   

Блаженна кончина святого рівноапостольного князя Володимира настала 15 липня 1015 року в селі Берестове, поблизу Києва. Похований він був в Десятинному храмі, гірко оплакуваний всім  народом.

Під час монголо-татарського нашестя чесні останки святого князя Володимира були поховані під розвалинами Десятинної церкви. У 1635 році вони були знайдені, чесна голова святого князя Володимира покоїлась в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, малі часточки святих мощів — в різних місцях. У другій половині XIX століття в Києві був споруджений храм на честь святого рівноапостольного князя Володимира, який на цей час є патріар-шим кафедральним собором. У 1888 році на березі Дніпра, не-далеко від місця Хрещення  народу, був встановлений пам’ятник святому рівноапостольному князю Володимиру (скульптор Мікешин) — один з багатьох монументів, присвячених великому просвітителю.

За матеріалами інтернету.