Головна Політика Як живете, Грибовичі?

Як живете, Грибовичі?

212
0

У реаліях сьогодення, коли економічні та політичні негаразди в верхах боляче відбиваються на будь-якому виді діяльності, провадити успішно господарку місцевого самоврядування – справа не з легких. Небагатьом із місцевих голів району до снаги долати труднощі, яких вистачало завше, а нині – і поготів.

Знав,  на що йшов

Для керівника Великогрибовицької сільської ради – проблеми підвищеної трудності. І створені вони, насамперед, географічним розташуванням. Скориставшись близькістю села до Львова та горбистою місцевістю, колись партійні чиновники надумали тут створити львівське сміттєзвалище. З тих пір минуло чимало часу, вийшли давно всі терміни використання тутешніх земель для викидів непотребу, а позбутись львівського “нашестя” ніяк не вдається. В таких умовах працює війт території, до якої належать Великі і Малі Грибовичі та Збиранка.

Ігорю Пителю не позадриш. Для нього вже стало звичним явищем перебувати постійно під “психологічним пресом” та в “зоні особливої уваги”. Втім, рук не опускає, намагається повсякчас максимально використовувати усі можливості, працювати на благо громади і виконувати взяті зобов’язання.

Як мешканець села, а згодом депутат місцевої ради, чудово знав ситуацію, бачив, що зможе змінити добробут односельчан на краще. Виборча програма сподобалась селянам, йому повірили. І з цього часу співпраця триває, щоденно відчуває посильну підтримку, а кредом у непростій діяльності стало гасло “Згода – будує, а незгода – руйнує”. Важливим фактором є отримана вища економічна освіта. Сьогодні вдосконалює свої знання в державній академії у Брюховичах. Вивчення етики, фінансових питань, вміння залучити інвестора для діяльності на території – неабиякий аванс у подальшому веденні сільрадівської господарки.

Збір урожаю – тричі на рік

Не кожен жовківський газда знає, що таке можливо. Втім, на території ради, де вирощуванням сільськогосподарської продукції займається три чверті зайнятого населення, успішно втілюють цей вислів у життя.

Ті, хто, їдучи до Львова, минає Грибовичі, зауважить незліченну кількість великих і малих угідь селян, що біліють здалеку покритою поліетиленовою плівкою. Стається це ранньою весною, як тільки з ділянок зійде сніг. Під покриттям швидко виростає усяка городина, зокрема, редиска та цибуля. Зібраний урожай із задоволенням купують городяни на ринках Львова.

У травні – закладка під наступний висів. Аби прискорити дозрівання овочів, їх покривають попервах агроволокном. Відтак є можливість сподіватись на отримання ще одного врожаю – третього. До приморозків встигає вирости пекінська капуста, салат, інша зелень.

Із вищезгаданого неважко припустити, що предки місцевого населення не тільки гриби в лісах збирали (від чого, ймовірно, походить назва села), а й уміло і плідно трудились на землі, генетично передавши приналежність до землеробства нащадкам. Нині 98 відсотків грибовичан мають державні акти на землю. Деякі орендують землі навіть у сусідніх селах, аби використати під городництво. Майже в кожній другій господарці вдаються до механізованого обробітку, полегшуючи свою працю застосуванням мотоблоків.

Як повернути своє?

Площі, що належать Грибовицькій сільській раді – територія особлива. Судіть самі: 50 га займає Львівське сміттєзвалище, 305 га використано під дачі, на 8 га застигла чорна маса гудронних озер – наслідків відходів колишніх нафто- та маслозаводів, на 49-ти га розмістилось НВО “Біотехнологія”, ще 188 га належать колишньому учгоспу “Дублянський” і тільки 300 га – в розпорядженні сільської громади ради. Відтак вона постійно відчуває обмеженість в користуванні землею. До прикладу, в сільрадівській довгій шухляді зібралось більше 300 заяв з проханням виділення ділянки для індивідуального будівництва, остання з яких написана ще 1996-го року.

Задовольнити потребу односельчан можна використанням 188-гектарної площі колишнього учгоспу. Забранні незаконно за радянських часів угіддя (землі запасу сільської ради) тепер, знову незаконно, каже сільський голова, після розвалу учбового господарства перейшли в належність Львівському аграрному університету. Аби повернути своє (до слова, лише 50 га університет обробляє, решта – пустує, заростаючи кущами та деревами), грибовичани збирали не одну нараду, запрошували для вияснення ситуації обласні земельні комісії, а віз і нині там.

Відтак розробляється генеральний план із реальними межами села, який, переконаний війт, буде затверджений сільською, а згодом і районною радами, і землі перейдуть громаді.

Проблема номер один

Відтоді, як повинно було розпочатись закриття Львівського сміттєзвалища або, як його ще тепер називають, полігону твердих побутових відходів, минуло сім тривожних років. Гора непотребу росте, вплив його на здоров’я мешканців чимраз відчутніший, а зрушити справу з місця, попри усі намагання, ніяк не вдається. Втім, вважає голова, справа поволі просувається. Створена остання комісія, до якої входять і представники облради та екологій, відзначається фаховістю і принциповістю. Закриття і рекультивація сміттєзвалища – справа невідворотна. Як тільки буде віднайдено місце для будівництва заводу з утилізації побутових відходів, процес експлуатації грибовицьких земель припиниться.

Чим біогаз гірший за сланцевий?

Свого часу великого розголосу набуло встановлення на території сміттєзвалища станції спалювання біогазу. Говорилося і про можливості, які з’являються з початком експлуатації установки, і про позитивний ефект застосування видобутих енергетичних надбань. Однак далі як спалювання біогазу (який, при господарському підході, можна використовувати для котелень, обігріву, перетворити в електроенергію) справа не дійшла. Поміж тим, газ, що збирається в тілі сміття, можна порівняти зі сланцевим газом. Чи не інформація для роздумів?

Але сьогодні про якусь перспективу видобутку біогазу говорити не доводиться. Впродовж цього року станція взагалі не працює. Через навантаження, яке несуть потужні трактори, розгортаючи відходи, зазнала пошкодження газозбірна мережа. Власники лагодити її не поспішають, кажуть – дорого.

Тож невикористане паливо збирається і може вибухнути будь-якої миті. Ще одна причина безсонних ночей сільського голови. Ігор Миронович збирається потрапити на прийом до губернатора. Адже він жовківський, знає ситуацію. Може допоможе?

Немає “ПросвІти”, так є школа і церква

Обласні чиновники не тримають слова не тільки щодо проблем сміттєзвалища. Ще 2007 року у Великих Грибовичах, у самому центрі, розпочато будівництво міцевої “Просвіти”. Всі фінансові витрати люб’язно зобов’язалось взяти на себе обласне керівництво. Попервах все складалось напрочуд вдало. Великомасштабний проект споруди, який передбачав, окрім приміщень для ведення різноманітних гуртків, кімнату дільничного, а також поштове відділення та ощадкасу, активно втілювався в життя. Та коли третю частину будівлі було збудовано, фінансування припи-нилося. У такому вигляді недовершене будівництво і понині, хоча всі роботи мали бути закінчені ще 2009-го. Аби довести до ладу розпочату справу, потрібно близько 5-ти млн. грн. Де їх взяти, не знає ніхто.

У селі віддавна плідно працює сус-пільна тріада: церква, школа, сільрада. В ситуації, коли місцева молодь відчуває нестачу культурно-мистецького закладу (через відсутність Народного дому), заповнити прогалину взялись церква та школа. Упродовж року усі заходи відбуваються або біля церкви, або у школі. По суті левова частка організації та проведення їх лягає на плечі вчительських колективів на чолі із Галиною Доскоч (М. Грибовичі) та Ганною Макогін (В. Грибовичі). Слова подяки від війта скеровані і на адресу духовних наставників – отців Михайла (с. Збиранка) та Володимира (с. В. Грибовичі).

Із водою, з освітленням та поганими асфальтними дорогами

Головний позитивний чинник, яким можуть похизуватися грибовичани, це
центральне водопостачання. За умов, коли підземні води перенасичені шкідливими для організму мікроелементами (через присутність сміттєзвалища), це вкрай важливо.

Особлива увага приділяється вуличному освітленню. Сьогодні повністю освітлені вулиці в Малих Грибовичах, Збиранці. Залишилось забезпечити електрикою вул. Вербівку та декілька бічних вулиць у Великих Грибовичах.

Щороку дороги комунального призначення зазнають втручання, аби їх покриття мало належний стан. Ремонтні роботи місцевих шляхів були проведені і цьогоріч. От тільки це не стосується шляхів В. Грибовичі – Дубляни та В. Грибовичі – Збиранка. Вони в підпорядкуванні обласних служб. І, неважко здогадатися, в якому стані. Що буде з ними навесні, теж легко передбачити. Тож усі сподівання, що
нарешті область надішле своїх шляховиків, аби поблизу розташована рада дала їм гідну оцінку.

Товариство, гідне похвали

Усі  скромні здобутки самодостатнього органу самоврядування сільський голова розділяє із дружнім колективом, в якому фаховість і відповідальність на першому місці. Ще чимало добрих намірів буде реалізовано в колективі, де секретарем Оксана Томак, головним бухгалтером Марія Дорош, землевпорядником Зеновій Гупало, військовим обліковцем Богдана Яворська. До них слід долучити соціального працівника Олену Білик та завідувачку ФАПу Ганну Безпалько. Додає сил і наснаги порозуміння та сприяння сільського депутатства, виконкому, районних народних обранців Михайла Качора, Петра Климчука, Романа Черніховського та депутатів Львівщини Тараса Козака і Володимира Тістика. Їм окрема дяка та пошанування.

Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.