Це одкровення, либонь, мало бути написане в райвідділі міліції. Та (чомусь) там його проігнорували, відтак опинилося на редакційному столі. Знаючи автора написаного та розуміючи завдані моральні та фізичні збитки, ми виносимо цей допис на суд читачів. Про таке мовчати не можна, позаяк щире зізнання в нас сумнівів не викликають. Подаємо матеріал, зберігши стиль та мову автора.
Шановні жовківчани, будучи на Майдані, я неодноразово подавав у місцевій пресі своє бачення подій, які тоді відбувалися в Україні, та, особливо, в Києві, де було здійснено побиття студентів владою Януковича, а також є учасником Революції Гідності. В останній публікації я звернувся до жителів району та міста Жовкви щодо створення народного люстраційного комітету, щоб усі, хто працював при Януковичі, його прихильники, симпатики, були люстровані; перевірити їхні статки, бізнес, нерухомість, землю.
Коли я був на Майдані, допомагав творити нову державу, виступав на великій сцені, говорив про рівні права всіх громадян, про люстрацію, про те, що бандити, прихильники Януковича будуть покарані. Як ви зараз бачите, всі вимоги та гасла, виголошені на Майдані, не виконуються. Ті, хто розстріляв Майдан, побив студентів, людей, — до сьогоднішнього дня не покарані.
Тоді мене Бог врятував – я не побитий та живий. Але сталася прикра подія: на річницю Революції Гідності, близько 18 години, член партії Регіонів, жовків’янин
А. С. Батючок напав на мене та наніс удар твердим предметом у голову…
Під час Майдану, а також футбольного турніру в спортзалі він неодноразово заводив зі мною розмову про те, що Янукович нажене «Беркут» та все розжене. Я йому доводив, що після побиття студентів Майдан буде стояти до повної перемоги. Одного разу, коли я повернувся з Києва, він мені повідомив, що Сопошинський отець агітує людей та платить по 300 грн. за поїздку в Київ на підтримку Януковича. Йому про це було відомо, бо він купив у Сопошині хату поблизу плебанії.
До чого я веду? Ви самі все бачите: всі, хто підтримував Януковича, далі працюють на своїх посадах, їхні бізнеси процвітають, а простий народ ледь зводить кінці з кінцями. А тепер – що було далі. Весь у крові, приїхавши в райвідділ, я не встиг сісти на крісло, як А. С. Батючок вже був там. Я кажу: «Та людина мене побила, дайте я напишу заяву». «Зараз, — мені відповіли, — дамо листок, а от ручку ще треба знайти». Я зрозумів, що при такому ставленні правди не доб’юся, встав і поїхав до лікарні, щоб не втратити свідомість. Тоді я зрозумів, що міліція і А. С. Батючок разом всі пов’язані та далі кришують його.
Дивно зі мною повелися і в лікарні. Схоже, сюди вже зателефонували, що приїде такий-то і що треба робити. Заходжу в хірургію: стоять лікар і медсестра, лузають насіння. Я чекаю, кров’ю стікаю – вони навіть не зрухались з місця, далі собі жують. Я підняв галас, чому мені не надають допомоги. «Зараз, йдіть нагору, будем дивитися», — зреагували.
На другий день, зранку о 10 годині мене хірург виписав та дав направлення на томографію у Львів, але замість Савки Богдана Петровича, написали, що хворий Савка Роман Петрович. Не дочекався я міліції і хворий, зі швами на вусі, пішов у Жовківську прокуратуру та написав заяву на А. С. Батючка і на Жовківський райвідділ. Копії всіх документів у мене є.
Минув уже майже місяць, а мене ніхто з працівників міліції так і не турбував. Очевидно, можна зробити висновок, що після Революції Гідності, учасником якої я був (маю посвідчення), нічого не змінилося…
Богдан САВКА.
P.S. Розраховуємо на об’єктивну реакцію згаданих у тексті служб.
