Кажуть, що всі професії почесні. Та, мабуть, професія вчителя – найпочесніша. Адже робота його – це напружена праця серця і творчості розуму. Вчитель працює роки для того, щоб побачити результати своєї праці і предмет свого творіння. Нам важко навіть уявити життя без вчителя.
Особливо в нашій пам’яті і серці залишається згадка про першу вчительку. Саме вона відкриває простори шкільного життя, щоденно, впродовж чотирьох років, навчає, піклується, «ліпить» із маленьких школярів людей.
Моя перша вчителька – Світлана Федорівна Хомин. Навчала і виховувала не одне покоління діток. Розумна і працьовита, вимоглива і справедлива. Пригадую її кожен урок. Це глибокі знання, відкриття чогось незвичного і цікавого. Разом з нею ми подорожували, зустрічали казкових і лісових героїв, гралися і мріяли, творили і розвивалися. Мабуть, її уроки і надихали нас до обрання майбутніх професій. Адже не один її учень обрав своїм фахом саме фах учителя. Багато її вихованців сьогодні викладає предмети у стінах тієї ж школи, що навчала і Світлана Хомин. Це Жовківська ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів.
Світлана Федорівна — добра, чуйна, гарна людина. Саме вона навчила нас любити свою Батьківщину, рідну українську мову. Завше повчала, як дружити і поважати один одного, бути добрими і милосердними, цікавитися та берегти природні багатства своєї країни. Незважаючи на важку працю, вона у моїй пам’яті залишилася усміхненою, із почуттям тонкого гумору. Наша «друга мама» дуже гарно пояснювала та подавала усі предмети. В неї не було «любимчиків», ми усі для неї були однакові. Мабуть, тому хотілося цієї гармонії з іншими вчителями…
У День працівників освіти щиро хочу побажати шановній Світлані Федорівні міцного здоров’я, родинного затишку, доброти та вдячності від оточуючих, миру та спокою, а головне, ми, її вдячні учні, завжди будемо пам’ятати науку своєї Дорогої Людини.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
