6 листопада вся Галичина вшановувала 204 роковини від дня народження о. Маркіяна Шашкевича.
Життєвий шлях великого генія не оминув мальовничого села Деревні на Розточчі, села, яке творить свою історію, вирощує хліб, виховує дітей, плекає рідну мову і солов’їну пісню.
У народному музеї о. Маркія-на багатолюдно. Сюди приїхали учні 9 класів Туринківської ЗОШ. Із захопленням вони слухали екскурсію, яку провела завідувач Народного дому Мирослава Мандрик. Скільки цікавого і дивовижного є поруч по сусідству! Слухали про життя Маркіяна Шашкевича й учні Деревнянської ЗОШ.
Деревня… Тут народилося кохання Маркіяна і Юлії. Тут, у селі, подружжя було щасливе. Старенькі липи, які ростуть біля двохсотлітньої плебанії, і досі пам’ятають слова: «Кохай мене, як я тебе кохаю, — і буду я щасливий…».
Саме тут, у Деревні, М. Шашкевич перекладає «Зеркало християнськоє», Євангеліє від Івана Золотоустого. Перші місяці після весілля молоді проживали в Деревні. Тут вони були щасливими, про що свідчать два сонети, присвячені Юлії. Один є в перекладі Романа Лубківського, людини, яка всім серцем «закохалася в Деревню». У музеї від-крито фотовиставку, присвячену світлій пам’яті великого українця –
Р. Лубківського.
У день народження будителя Галичини було прочитано монолог о. Маркіяна (в ролях Шашкевича – Т. Пенцак, Ю. Крушинської – С. Колачник). Прозвучали вірші зі збірки «Русалка Дністрова» у виконанні М. Сабан, І. Івануси, М. Практики. Уривок з вистави К. Малицької «Русалка Дністрова» майстерно зіграли учні Деревнянської ЗОШ: М. Практика, М. Майдан, О. Бех під керівництвом О. Шиян. Також методист районного Народного дому Н. Парамонова, звертаючись до присутніх, наголосила на збереженні великої пам’яті про поета.
Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєш?..
Саме ці слова М. Шашкевича актуальні в переддень Всеукраїнського дня писемності і мови.
«О мово! Яке це могутнє коріння ти повинна мати, щоби дерево твоє витримало стільки пожарищ, бур та суховіїв, і щомиті спромагалося розцвітати все новим могутнім гіллям словесної краси!» — звучали в народному музеї о. Маркіяна Шашкевича слова. Слова… Яка сила і ніжність, немов саме його життя – таке молодече і таке нагло страчене долею нещасливою, але навіки залишилась нам молода і могуча його душа, щоб будила нас від сну та кволості, щоб дарувала нам промінь надії у негоду люту.
Ольга МАНДРИК, с. Деревня.
