Цього року виповниться 20 років з того часу, як жовківська футбольна команда «Гарай», вперше в історії жовківського футболу, здобула право брати участь на професійному рівні в чемпіонаті України, в другій лізі класу А.
Тому невипадково, що саме тепер ініціативною групою жовківчан, тих, які колись були організаторами і засновниками ФК «Гарай», за підтримки громадськості, колишніх футболістів, вболівальників зі стажем, і, що приємно, за підтримки голови Жовківської районної ради Р. Горбаня, міського голови П. Вихопня, голови Федерації футболу Жовківщини А. Козенка, є велике бажання відновити та продовжити славні традиції ФК «Гарай» Жовкви.
Ми також сподіваємося і на підтримку керівництва Жовківської РДА, голови Н. Щур, шановних бізнесменів, керівників підприємств, торгівельних комплексів, власників готелів, АЗС, звичайних патріотичних жовківчан, які люблять своє місто, пишаються його унікальною незрівнянною красою, самобутньою історією.
З історії Жовківського футболу
До Другої світової війни в Жовкві були три(!) футбольні команди: українська «Стріла», єврейська «Нордія», польська «Гута». А що зараз? Жодної! Чи, можливо, є команда, яка грає аж на першість району? Ганьбить честь міста? Хіба це наш рівень?
У післявоєнні роки (50-80-ті) в Жовкві виступали наступні команди: «Авангард» (Нестеров) — команда створена при Нестеровському склозаводі, 1958 р. виграла чемпіонат Львівщини з футболу, далі була команда «Кооператор» при Нестеровській райспоживспілці, але значних досягнень не мала. Була ще команда «Темп» (Нестеров). Наступна команда в Жовкві – «Арсенал» — з гучною назвою і претензіями на щось високе та значне. Команда базувалась при заводі «Автомат». Паралельно при заводі «Шляхіндустрія» було створено команду «Підгір’я», однак вона брала участь у змаганнях нижчого рівня.
У післявоєнні та наступні роки старше покоління жовківчан пам’ятає яскраву гру в футбол таких, нині вже багатьох покійних гравців, як
В. Костів (воротар, а згодом суддя), П. Прихідько (захисник), Й. Горбань (захисник), М. Вус, 3 брати В. М. А. Нищі, В. Бахтін (півзахисник), Є. Гаврушко (захисник), В. Гусак (нападник), І. Душний, В. Рачинський, З. Ленартович (воротар), В. Госовський, Л. Недбайло (півзахисник), Ю. Ліпар (нападник), М. Бусько (захисник), Ю. Повалій (воротар), В. Романець (захисник), брати В. Коваль, Вол. Коваль (півзахисник), З. Марушко, С. Марко, Е. Кузмінчук. Команду «Авангард» значно підсилювали військові з третьої бригади, яка дислокувалася в Нестерові, А. Вітков, Віт. Ковальов, М. Іванов, І. Нетто та ін. Головою Жовківської міської ради на той час був Ст. Запорожець. Уже тоді проведено резонансний матч між «Авангардом» (Жовква) і «Динамо» з Талліна. Згодом, коли вже грало інше покоління, до Жовкви були запрошені команди збірної Гвінеї-Бісау, «Авангарду» (Рівне), СКА «Карпати», «Карпати» (Львів), «Динамо» (Київ).
Особливий ажіотаж у Жовкві був, коли до нас приїхали кияни. На той час двотисячний стадіон був переповнений. Уболівальники розташувались всюди, де тільки було вільне місце: на трибунах, горбах, деревах тощо. Всього близько 7 тис. глядачів. У цей час у Жовкві була досить пристойна команда, в якій виступали: О. Дерюга, С. Дворніков, В. Голяк, В. Крупа, В. Дорожинський, Р. Петрань, В. Тимців, М. Давидов, В. Завадка, Р. Гавло, В. Багрій, Я. Деревінський, Р. Завадка.
Проте футбол у Жовкві мав певні злети і падіння. Все залежало від того, як місцева влада ставиться до футболу, а також, в якому стані підприємства, при яких утримується команда. З часом почав розвалюватися склозавод, пізніше завод «Автомат». Перспективи для футболу значно погіршились.
Однак наприкінці 80-х років у м. Жовкві група ініціативних людей, яким не була байдужа подальша доля футболу в місті, взялася за відновлення і створення нової футбольної команди. Серед них, нині покійний, світлої пам’яті Микола Іванович Бусько, суддя республіканської категорії України з футболу, Богдан Багрій, нині директор ДЮСШ при Жовківському райво і автор цієї статті Орест Голінка, на той час вчитель Жовківського МНВК, а пізніше завідувач відділу культури Жовківського району.
Ми троє були ініціаторами створення футбольного клубу «Гарай». До речі, назву команди, а також стадіону «Розточчя» придумав і запропонував автор цієї статті, прив’язавши географічно до м. Жовкви, яку так чудово обрамлює з півдня г. Гарай, що знаходиться на Розточівському пасмі, яке є вододілом рік басейну Балтійського і Чорного морів, і тягнеться від Львова (Брюховичі) до РП (Томашув, Красьнік). Отже, г. Гарай знаходиться на Розточчі, а футбольна команда «Гарай» грає футбол на стадіоні «Розточчя». Ця пропозиція щодо назви команди і стадіону була відразу ж підтримана М. Буськом, Б. Багрієм, Ю. Руліцьким та ін.
Отже, «Гарай» (Жовква).
Почали з того, що запросили тренером команди нашого земляка з Жовкви Юрія Бондаренка, майстра спорту, колишнього футболіста «Карпат», учасника кубкової команди «Карпати-69», колишнього капітана львівських «Карпат», які грали у вищій лізі СРСР! Юрій Бондаренко був на той час справжньою легендою жовківського футболу, оскільки не тільки тренував, але й сам грав за команду. На його гру приходили дивитися вболівальники. Другим тренером став наш жовківчанин Юрій Руліцький, начальником команди – Микола Бусько, президентом – Богдан Багрій. Я ж відповідав за організаційно-масову роботу: афіші, програмки, озвучення матчів, звіти про матчі в районній газеті «Відродження», проведення лотерей та інших заходів, а також був диктором під час матчів.
Уперше в Жовкві мною була випущена програмка до матчу на гру з перемишлянським «Будівельником», вперше на Жовківщині я озвучив товариський матч з рівненським «Авангардом», командою майстрів ІІ ліги класу А.
Ми взялися за реконструкцію, по суті, побудову нового стадіону, бо на бігову доріжку і футбольне поле зі сторони господарських будівель з вул. Калініна-Скрипника текла гноївка, бігали кури, качки тощо. Ми власноручно з учнями розбирали трибуну-бункер для проведення парадів комуністами на «Октябрскіє празднікі», переставили паркан від саду з розрахунку для трибун на 10 рядів, прокопували траншеї для кабелю для освітлення стадіону, виконували різні підготовчі роботи.
У 50-70-ті роки футболісти, як правило, переодягалися в футбольну форму надворі, під старезними липами, вмивались з відра, а інколи після дощу і з калюжі. Сьогодні в це важко повірити, але старше покоління жовківчан все це пам’ятає. Такі були реалії. Але це вже глибока та правдива історія.
Орест ГОЛІНКА, корінний жовківчанин, один із засновників ФК "Гарай" вболівальник із 60-річним стажем.
