Коли повернутись немає можливості…
Після повномасштабного вторгнення російської федерації на східні терени нашої Батьківщини велика кількість населення змушена була виїжджати, аби зберегти своє і життя своїх близьких. Велика кількість людей подалася за кордон, деякі перебралися до родини, частина — на західні терени нашої держави.
Так, 165 чоловік на початку червня оселилися в дитячому таборі «Росинка», який знаходиться в мальовничому куточку с. Зіболки. Із тих 165 були 80 дітей, також люди похилого віку, люди з інвалідністю. Нині тут перебуває 33 особи. Це ті, які остаточно вирішили залишитись, так як їм немає куди вернутися. Їхнє житло повністю зруйноване.
Усі вони вірять, що їхні рідні міста будуть звільнені, а будинки — відбудовані. А поки що вони налагоджують побут на новому місці та адаптуються до нових умов життя.
— Якщо чесно, ми не знали раніше про цей населений пункт, тому вважаємо, що нам пощастило, — зізнається при розмові Юлія Літовченко. — Дуже раді, що нам є де жити. Звичайно, зараз усі, хто тут перебуває, хто залишився зимувати, на порозі нових викликів, можливо, випробувань. Адже нам фактично довелось все починати з початку…
Юлія із чоловіком Сергієм — з міста Бахмута, де у них було і житло, і цікава та перспективна робота. За професією Сергій — будівельник. Тому йому, перебуваючи тут, вдалось знайти для себе і дружини підробіток. Так, ще влітку вони робили ремонти в відділі освіти. Сьогодні приводять в належний стан приміщення, в якому перебувають.
А ще в межах проєкту «Соціальна адаптація під час кризи для родин ВПО» беруть участь в різних майстер-класах, тренінгах. «Тут можна навчитися багато нового та поспілкуватися більше», — розповідає пані Юлія.
Громадська спілка «Громадські ініціативи України» разом з громадською організацією «Михайлівське товариство» для ВПО організовували різні заходи. Це і толоки, і майстер-класи.
Дуже припав до душі майстер-клас із пошиття українських стягів. Деякі жіночки настільки були захопилися пошиттям, що показали дива майстерності у цій справі. Звичайно, були й такі, яким не все зразу вдалося. Пані Тетяні і пані Яні цей майстер-клас сподобався. До речі, пані Яна знайшла тут свою долю. Познайомилася зі своїм, можна сказати, земляком, і вирішила поєднати долю саме на теренах Жовківщини. В рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи» їй було запропоновано опанувати фах швачки.
Окрім цього, в межах проєкту були і приготування суші, і садіння декоративних дерев, і соломоплетіння тощо.
Запам’яталася спільна толока, яка проходила ще у вересні. Невтомні внутрішньо переміщені особи долучилися до загальносільської суспільно-корисної праці. Разом із місцевими жителями покосили території загального користування, зібрали сміття обабіч вулиць та в руслі місцевої річки. А ще відремонтували та пофарбували лавки і столи в дитячому таборі «Росинка». Також прибрали та облагородили територію. У підсумку – спільна робота дала гарний результат.
У матеріалі використані світлини з особистого архіву родини Літовченків. Знайомство та бесіда з героями історії адаптації до життя у новій громаді відбулася в інтеграційному центрі у м. Жовква, на одному із заходів, що відбувся в рамках проєкту «Соціальна адаптація під час кризи», що реалізується Громадською спілкою «Громадські ініціативи України» у 9 областях нашої країни.
Марія МИХАЛЬСЬКА