Жовкву недарма називають музеєм просто неба – наш замок, ратуша, храми, торгові ряди, кам’яниці на площі разом утворюють справжню симфонію в камені, істинну красу якої розкривають жовківчанам і гостям міста екскурсоводи, історики, краєзнавці, музейні працівники. Одним з них є Віктор Заславський, науковий працівник комунального підприємства «Туристичний інформаційний центр» у Жовкві (скорочено – ТІЦ). Він відомий усім жовківчанам завдяки своїм пишним вусам, шаблі і шароварам. А ще – яскравим розповідям про історію Жовкви, багатьом статтям і книгам про її історичну спадщину і щирій любові до міста, що стало його другою Батьківщиною.
Народився він у місті Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ), навчався у Київському Національному університеті (історичний факультет), працював у столичних музеях. Уперше приїхав до Жовкви у 2007 році як турист, і тоді йому пощастило завітати до місцевого Туристичного інформаційного центру та познайомитись із його директором Любомиром Кравцем. «ТІЦ», заснований у 2003 році, сприяє вирішенню проблем соціально-економічного розвитку міста завдяки розвитку туристичної діяльності у Жовкві та регіоні як пріорітетного для міста виду економічної діяльності.
Саме сюди й прийде наприкінці 2008-го на роботу Віктор Заславський, коли покине разом із дружиною столичну суєту й оселиться у Жовкві. Молоде подружжя швидко прижилось у затишній Жовкві. Дружина, уродженка Санкт-Петербургу, вивчила українську та із захопленням почала глибше відкривати для себе нашу історію – Шептицького, Рутковича, Мазепу, Буцманюка, Жолкевського (про їхні доблесті та чесноти довідалася ще в універ-ситеті). А Віктор зі своїм творчим підходом до всього вдало влився у колектив Туристичного Центру, що є міцною командою: виконавчий менеджер Василина Родик, відповідальний бухгалтер Софія Малачівська та умілий керівник Любомир Кравець.
Екскурсії, що веде Віктор, видно здалеку, бо попереду йде вусатий молодик у шкіряному колеті чи жупані, шароварах, високих ботфортах, на голові у нього – капелюх або шапка, а в руках – шабля. Дивлячись на такого екскурсовода, мимоволі поринаєш думкою у давні часи, коли будувалась Жовква, зводились її храми, на центральній площі та підсінні торгували іноземні купці, а на вежі ратуші – видавав мелодію сурмач.
Його екскурсії розпочинаються із центральної площі Жовкви – Віктор розповідає гостям міста про творення ідеального міста, особливості його планування і захисту. Далі мова йде про замок, його історію та видатних постатей, що у ньому перебували. Наступна зупинка – костьол Св. Лаврентія, розповіді про Станіслава Жолкевського, його шлях до слави, завоювання Москви, дружба з Хмельницьким і Петром Могилою і про слова на його надгробку – «з наших кісток підніметься месник». Опісля Віктор розповідає про правнука гетьмана – короля Івана ІІІ Собєського, його перемогу під Віднем та про всесітньо відомі картини військових баталій, які колись прикрашали Жовківський храм – і, дай, Боже, незабаром повернуться сюди знову.
Далі Заславський веде екскурсійну групу до церкви оо. Василіан – до мощей Св. Партенія, до унікального стінопису, вітражу та мозаїки Юліана Буцманюка, до таблички на честь Любомира Романківа. Наступна зупинка – підсіння ХVІІ ст. зі слідами єврейських оберегів – мезуз. Далі йдемо до єврейського кварталу і знаменитої синагоги, церкви св. Йосафата, унікальної дерев’яної церкви Св. Трійці та до колишнього єврейського цвинтаря. А по дорозі від храму до храму туристи чують відтворені спогади гетьмана Мазепи, Петра І, Петра Нестерова, відомих жовківських старожилів, довідуються про стовп ганьби та про пам’ятник Леніну, що зі Жовкви опинився аж у Саратовській області, де стоїть і нині.
Нещодавно до екскурсійного маршруту додана нова цікавинка – історико-краєзнавча експозиція «Музей Старого Містечка», що діє з травня у вежі міської ратуші. У рамках одного з транскордонних проектів «Розвиток туризму у транскордонному партнерстві» (номер проекту IPBU 01.02. 00-66-395/11-00, фінансується ЄС), був проведений ремонт у вежі ратуші з метою проведення там туристичних маршрутів. Саме про це давно мріяв Віктор – адже він з того часу, як переїхав до Жовкви, почав збирати старовинні речі та пам’ятки, книги, документи, солдатські листи, фотоальбоми, іграшки, монети, одяг… Зараз ця немала його колекція стала основою експозиції музею.
У всьому Віктору на роботі допомагає його дружина Наталка. Бо він багато працює над статтями для журналів, готує історичні передачі для українського католицького радіо (київське «Радіо Марія»), пише книги та бере участь у зйомках науково-популярних фільмів.
Василь Гульгун,
м. Жовква.
