Поспішаючи вранці на роботу, маємо бути вкрай обачними, коли проходимо повз жовківський малий ринок. Це стосується не тільки пішоходів, а також і водіїв маршрутних таксі та автомобілів. Бо можна втрапити в халепу — просто на проїжджій частині жіночки виставили свій товар, сподіваючись, що хтось зі самого ранку забажає посмакувати молочною продукцією. Перебільшення? Анітрохи.
Стихійна торгівля — наш національний ви-нахід. У жодній країні Європи такого немає. Туристи вкрай здивовані тим, що в умовах антисанітарії одні продають, а інші охоче купують. І це при тому, що у супермаркетах молочної, м’ясної та овочевої продукції не бракує. Європейцям не збагнути, чому цю проблему так важко побороти. Люди із села впродовж останніх років звикли торгувати на тротуарах. І стояти на спеціально облаштованих для цього місцях на продовольчих ринках вони не бажають. Пояснюють це тим, що на тротуарі чи навіть проїжджій частині вони торгують безкоштовно. Переважна частина таких торговців керується принципом: усі продають — і я продаю. А покупці, своєю чергою, кажуть те саме: так усі ж купують. Тут і свіже, і дешевше. Навіщо платити більше? І не замислюються, що така думка хибна. Адже, окрім бабусь, котрі торгують продукцією зі своєї господарки, на таких ринках працюють і перекупники. Закупивши рано-вранці товар на ринку, вони того ж дня, але вже по обіді, перепродують в три рази дорожче.
Звісно, що продавці приходять на такий ринок не від солодкого життя. Їм надзвичайно важко довести, що вони порушують закон і продають продукцію без санітарного контролю. Те саме стосується і покупців, які цілком свідомо порушують закони, купуючи продукти у подібних місцях. Адже можна ж пройти декілька метрів далі, до більш цивілізованого ринку, де продукти обов’язково проходять санітарну експертизу. Та лю-ди чомусь відповідають, що їм бракує часу.
Хочеться нагадати шановним покупцям: незаконну торгівлю ніхто не контролює, якість і свіжіть продуктів на стихійних ринках не перевіряють, а самі продавці працюють з грубим порушенням санітарно-гігієнічних правил. Про яку гігієну можна говорити? Весь бруд і вихлопні гази від автотранспорту, який курсує понад ринок, залишаються на цих продуктах. Та, зрештою, що можна заощадити людям, які купують продукти на стихійному ринку? Декілька копійок чи гривню?
Якось довелося бути свідком, як старенька бабця вмовляла інтелігентну жіночку купити у неї курочку, і, звісно, недорого. «Продам майже задарма, бо на маршрутку поспішаю». Жіночка ввічливо, але ствердно відмовилася. Продавчиня ж не втрачала надію збути товар саме цій перехожій. Врешті-решт інтелігентна пані сказала: «Та зрозумійте, я не маю бажання купувати те, що продається з землі!». — «Але, пані, я ж не на землі тримаю, а на целофані», — якось простодушно відмовила жіночка. І таких десятки.
Зазвичай селяни не займають місця на офіційних ринках, бо не мають відповідних документів, які б підтверджували якість продукції. А єдиний дохід сім’ї — це продаж цього, що сам виростив чи доглянув. І про порушення якісь вони навіть чути не хочуть, мотивуючи, що перебувають не на території, а за межами ринку. Та й жовків’яни не дуже переймаються, вибираючи продукти харчування. Адже їм зручно, не заходячи до магазину і там стояти в черзі, придбати необхідні продукти. Незважаючи на незнання, звідки ця городина, на якому ґрунті вирощена, чим оброблена.
Почасти є ще один аргумент проти стихійної торгівлі — це «накручені» ваги. Нас щора-зу можуть обважити на декілька грамів. Тож, шановні, про яку економію ми говоримо?
Мені пригадується, як у 2008 році у нашому місті уже виникала така ж проблема із ринком, але промтоварів. Він був розташований на вул. Б. Хмельницького. Тоді ми теж писали про різні непорозуміння між владними структурами і власниками яток. І у мене тоді був конфлікт із продавцями. Але, зваживши усі «за» і «проти», вдалось вирішити це питання. Мабуть, в цьому була зацікавлена влада міста безпосередньо. Сьогодні виглядає ситуація зовсім по-іншому. Складається враження, що ні мер, ні обрані депутати міської ради, ні відповідні служби, ні правоохоронні органи тощо ніякого впливу на цю «стихію» не мають. Виникає логічне запитання: чому?
Думаю, ліквідувати стихійний ринок — не так вже і проблематично. Мабуть, слід чітко сформувати громадську думку з цього приводу. Споживачі мають зрозуміти, що все, що вони придбають «з асфальту» на декілька копійок дешевше, вже найближчим часом може обернутися для них проблемами зі здоров’ям. А щоб вилікуватися, затрати будуть в енні рази більші. А ще річ й у нашій культурі або, швидше за все, у її відсутності. Адже доки ми самі цього не усвідомимо, доти нічого не зміниться. Звичайно, попит породжує пропозицію. Але якщо покупець ігнорує якість продукту, а отже, і своє здоров’я теж, то що тут вдієш? Та є ще одна сторона медалі. В офіційно прийнятий базарний день, суботу, почасти доводиться «прориватися», аби перейти відрізок пл. Коновальця. І з великою ймовірністю можна потрапити під колеса автотранспорту, який курсує тією ж площею, куди тебе заштовхають такі ж покупці. Не доведи, Господи, але стихійна торгівля цього дня виглядає, як мінне поле.
Не можна допустити, щоб одного дня стався трагічний вислід. Маємо обережно ставитися до свого здоров’я, адже воно в нас єдине. А також поважати себе і дбати про своє місто. Погодьтеся, в його історичній частині не місце торгівлі «із землі».
Ми звернулися до голови Жовківської РДА Надії Щур і мера міста Жовкви Петра Вихопня — за коментарями.
Голова Жовківської РДА Надія ЩУР: «Моя чітка позиція з цього питання така — у нас є ринок, який розташований недалеко. Можна було б зрозуміти, якби він знаходився десь на окраїні Жовкви. При умові, що усі продавці будуть туди перенесені, думаю, люди погодяться ходити купувати продукцію там. Наше опитування виявило, що продавці згідні перейти, але усі без винятку. Бо зрозуміло — якщо частина перейде, а частина ні, то ті, що залишаться, будуть у більшому виграші. Власники ринків готові піти назустріч продавцям, якщо необхідно, вони зроблять більш комфортні умови. Єдина би мала бути чітка позиція міської ради з надання тимчасових дозволів на торгування на тротуарах. Допоки усі ці дозволи будуть видаватися, вивести кінця світу буде неможливо. Правоохоронні органи теж готові піти нам назустріч, але при умові — мають бути ліквідовані тимчасові дозволи на торг на тротуарах. Сьогодні ніхто не задумується про небезпеку, фатальний випадок може статися в будь-який момент і тоді доведеться відповідати не тільки перед людьми, а й перед Богом».
Голова міста Жовкви Петро ВИХОПЕНЬ: «Мені хотілося б пригадати: ще у 2004-2005 рр. у нашому місті був стихійний ринок на вулиці Запорізькій. Зусиллями влади міста і району — це питання вдалося було вирішити. Люди перейшли на збудований малий ринок ТзОВ «Вега». Чому виник знову конфлікт? Тому що ліквідувалися заводи, люди залишилися без засобів існування і вимушені були якось виживати. А місць для торгівлі не вистачало, так виникла торгівля на вулиці.
Хотів би зауважити, що на сьогодні жоден із продавців не має укладеної з нами угоди, окрім тих, які торгують у павільйонах. Люди чотири місяці провадять свою торгівлю незаконно.
На сьогодні ми, на жаль, як місто, не маємо іншої альтернативи, як запропонувати продавцям торгувати на великому ринку. Звичайно, це треба робити поступово. Бо можна воювати, якби було 5-10 чоловік, а воювати з 70 — це не реально, коли на 13,5 тис. населення в Жовкві — один дільничний інспектор. Тому залишається єдиний засіб — мирне переконання. Поступовий перехід продавців продовольчого краму на великий ринок. Має бути розумне поєднання між силовим методом і переконанням. Думаю — це дасть результат».
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
Від редакції. Сподіваємось, що згадана проблема невдовзі буде вирішена. Нам залишається чекати і розраховувати на дієвість влади та поміркованість учасників стихійної торгівлі, а ще, можливо, активність правоохоронців.
