Швидко пролетів цей навчальний 2016-2017 рік. Учні, педагоги, батьки із нетерпінням чекають шкільного свята “Останнього дзвоника”.
Перегортаємо сторінки своєї пам’яті. Що ж такого особливого відбулося за час навчання, які зміни в педагогічному процесі, які здобутки із нашими вихованцями? А що так і не вдалося зробити?
Живемо в шаленому та грішному світі, де панують жорстокість, беззаконня і зрада, в різних куточках Землі гримлять терористичні акти, вибухи, проливається невинна кров. На щастя, для нас залишаються вічні цінності: віра до Великого Бога і Його любов до людей.
Для нас, українців, 2016 рік був знаменним тим, що ми відзначали 160 річчя з дня народження та сторіччя смерті Івана Яковича Франка – титана Духу, геніального письменника, філософа, мислителя. Ім’я славного сина українського народу сьогодні стоїть поряд з іменами світочів світової слави – Сковороди, Шевченка, Данте, Шекспіра, Гете, Байрона, Міцкевича… Українці ще за життя І. Франка уособлювали його з пророком Мойсеєм, який крізь пекельні муки та страждання силою свого слова мав велике земне призначення – вивести свій народ на шлях волі та незалежності.
Кажуть, талановиті діти народжуються від великої любові та щирої молитви до Всевишнього й дарують своїм батькам невимовну радість. Кожен, хто побував у Нагуєвичах, мабуть, подумав, що серед цих лагідних та невисоких гір, замріяного лісу талановитий від народження Івась не міг стати ніким іншим, ніж поетом. Але ще мав неабиякий хист до науки та невпинну жагу до самоосвіти. Батьки розуміли, що Господь наділив їхнього сина великими талантами. Зібравши все, що мали, скеровують свого улюбленця на навчання.
Де б не навчався молодий Каменяр, він досягав переконливих успіхів. У цьому стрімкому вирі студентського життя найтривожнішою подією став арешт Івана Франка.
Незважаючи на постійні переслідування, драму в коханні, поет видає свою збірку “З вершин і низин”, яка приносить йому відомість та популярність. Франко – активний громадський діяч. Саме у Львові він досягає політичної зрілості. Разом із М. Павликом, а згодом із В. Стефаником, Л. Мартовичем та М. Черемшиною у Галичині широко популяризує ідеї українського національного радикалізму, що стали основою створення Української радикальної партії, метою якої було утворення єдиної соборної Української самостійної держави.
За короткий час Франко стає виваженим політиком, філософом, громадським діячем, у світогляді якого простежувалися глибокі роздуми про майбутнє власного народу. Про це він ділиться із своїми друзями та однодумцями Л. Українкою, М. Грушевським, М. Коцюбинським, Г. Хоткевичем, І. Трушем.
Подорожуючи разом із Михайлом Грушевським Італією, відвідав Ватикан. Івана Франка глибоко зворушила монументальна скульптура Мікеланджело “Мойсей”. Повернувшись додому, почав працювати над своїм безсмертним твором-поемою “Мойсей”. Тоді ж було написано “Смерть Каїна”, та почалась праця, яка тривала цілих сім років над поемою “Терен у нозі”.
Ці три поеми несуть в собі великі християнські цінності та є переконливим аргументом того, що Великий Каменяр ніколи не був атеїстом. Доводять нам, що він був глибоко віруючою людиною. Як Біблійному Мойсею Франку доля готувала теж не менші страждання.
Руки поета розбиває параліч. Здавалося, що перо випало з його пальців назавжди. А що могло бути страшніше, ніж таке покарання для творця слова.
З нагоди сорокарічної літературної діяльності у Львові у театрі графа Скарбека Франка під руку вивів на сцену митрополит Андрей Шептицький. Це засвідчило єдиний поступ двох титанів української духовності.
У 10-му класі нашого центру був проведений бінарний урок на тему “Поема Івана Франка “Терен у нозі”. Оригінальний задум полягав у тому, щоб поєднати два навчальні предмети: українську літературу та християнську етику на одному уроці.
Із молодою і дуже талановитою вчителькою Марією Іванівною Савкою ми поставили перед собою мету: поглибити розуміння тексту поеми, дати характеристику образу головного героя Івана Кучеранюка, з’ясувати символіку слова “терен”, пояснити християнські поняття “сумління”, “совість”, “гріх”, “гріховне життя”, “каяття”; розвивати мовлення, увагу, мислення вихованців; сприяти вихованню любові до Бога та людей.
У процесі уроку була використана презентація про короткий зміст поеми, інтерактивні вправи “асоціативне гроно” (характеристика образу), гра “Мозаїка”, лірична хвилинка “Упізнай героя”, рефлексія – складання сенкана “Терен”, “Сумління” – голос Божий в душі людини.
Цей урок відбувся на одному диханні, цікаво, був корисним та пізнавальним.
Ігор ПОЛУСИТОК,
вчитель-вихователь Жовківського
навчально-реабілітаційного центру “Злагода”.
