Жахлива сторінка в книзі історії людства принесла невиправдані страждання та смерті. Вихор страшного лихоліття пронісся і теренами Галичина та Розточчя, залишивши кривавий слід на території сьогоднішньої Жовківщини.
Про цей важкий час нагадує Меморіальний комплекс, зведений ще у 1917-18 роках і відновлений та офіційно відкритий 1996-го в урочищі Прибитка біля села Гійче. Тут, як свідчать історичні архіви, 9 вересня 1914 року відбувся бій між вояками другого полку Тірольських стрільців під командуванням полковника Олександра Броша та солдатами Російської імперії. В результаті сутички, що перейшла у рукопашне зіткнення, загинуло понад 300 росіян та близько восьми сотень австрійців. Жертви бою знайшли вічний спочинок у Меморіалі слави.
Українці пам’ятають про тих, хто загинув, бережуть їх могили та моляться за душі убієнних. У чистоті та порядку територія військового цвинтаря – про неї дбають місцеві школярі, а мешканці навколишніх сіл несуть сюди у поминальні дні квіти та вінки.
А нещодавно ініціативна група, до якої увійшли депутат обласної ради Іван Бокало, голова постійної комісії з питань освіти, депутат Жовківської районної ради Ірина Кіянка, районні депутати Володимир Федюк та Іван Зіньків, сільський голова с. Гійче Михайло Швець, депутат сільської ради Іван Івануса і заступник директора з виховної роботи Гійченської ЗОШ Галина Федюк, вирішили зробити ще одну добру справу: посадити Алею пам’яті, приурочену до століття трагічних подій у Прибитці. Минулої п’ятниці по обидва боки узбіччя дороги, що веде до Меморіалу, було посаджено 1100 молодих дубків та лип. Кількістю висаджених деревець організатори ще раз увіковічнили загиблих сторічної давності.
До благородної справи долучились місцеві активісти, школярі та їх наставники, небайдужі громадяни. На акцію вшанування прибув Почесний Консул Австрійської Республіки у Західній Україні Ярослав Наконечний. Разом з усіма він теж посадив деревця. Учасники заходу побували на території військового цвинтаря, віддали данину пам’яті загиблим, поділились спогадами та враженнями. Консул пообіцяв донести добру вість до керівництва у Відні.
Пройдуть роки, здіймуться у небо величаві дуби та крислаті липи. І прихистивши у літню спеку у своєму затінку подорожнього, взиватимуть згадати тих, у чию пам’ять створена ця алея, а також тих, чиїми руками посаджені дерева.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
