19-го серпня християнський світ святкує Преображення Господнє. Великий день Богоявлення вважається одним із найбільш важливих у церковному календарі. Проте, для пирятинської громади свято Спаса має своєрідний, гіркий присмак. Події 70-річної давнини назавжди заклали неприємні і, водночас, героїчні спогади. 19 серпня 1944 року у с. Пирятині лилась невинна кров, гуркотіли гармати, горіли хати — трагедія жорстокої війни звалилась на село. Більше двох сотень місцевих героїв, воїнів УПА вели нерівний бій із тисячними силами НКВС, в ім’я своїх нащадків, заради волі, свободи, честі рідної України. В рамках святкування Преображення Господнього, цього дня в Пирятині відбулось урочисте вшанування пам’яті загиблих вояків і мирних жителів.
На святкування Спаса в с. Пирятині зібралася уся громада, місцеві краяни, депутати, представники районної влади. Сьогодні пирятинці разом із святковими корзинами фруктів, освячували душі своїх пращурів. Цей день парафіяльна громада села розпочала із молитви. Під егідою місцевого пароха о. Івана, спільно з отцями сусідніх парафій, відправлялась Свята літургія в каплиці, поряд із пам’ятним меморіалом загиблих воїнів. «Дорогі браття і сестри! Сьогодні ми святкуємо велике свято Преображення Господнє. День, коли Господь вдруге з’явився нам. Поряд із таким великим святом, ми сьогодні вшановуємо наших братів. Ми молимось за упокій героїв давнини і сучасності. Далекі пирятинські події 70-річної давності, залишили трагічний слід в історії нашого села, проте вони показали силу духу і волі людської, силу нації, що здатна на великі діла. Сьогодні ми маємо нову страшну війну із тим же «старим» новим ворогом. Ми бачимо як гинуть українські хлопці, так як гинули 1944-у, наші з вами земляки. Вони усі – герої. Вони натхненники нації і її поводирі. Тому кожна сьогоднішня жертва є доказом боротьби народу і показує, що ми гідні нащадки своїх пращурів, що ми нація нескорена, непоборна і незалежна», — сказав о. Іван.
По закінченні Божої служби преподобні отці відслужили панахиду на братній могилі вояків УПА пирятинської сотні Ема. Пролунав український гімн. Синьо–жовтий стяг замайорів біля меморіалу. Урочисто та шанобливо поклали квіти на могилу героїв керівники влади району Т. Швай та Б. Юрдига.
У рамках урочистого заходу розпочалось народне віче. Свої думки, враження, співчуття та переживання передали присутнім поважні гості та місцеві краяни. Першим виступив із промовою народний депутат України В. Пазиняк. Поділившись своїми думками про тяжкі історичні реалії минулого й сьогодення, про героїзм і самовідданість української нації. Своїм емоційним виступом, нотку співпереживання за долю України та її героїв, додав голова Жовківської районної ради Т. Швай. Розбавила атмосферу сумна пісня про повстанську армію у виконанні О. Шевченка. Свою «Чорну вишиванку» проспівала для громади Н. Самсонова. Цього дня в Пирятині через 70 років на зміну пострілам і вогню, чути слова шанобливих «проупівських» пісень. Молода патріотична думка промайнула у виступі голови Жовківської РДА Б. Юрдиги, який закликав громаду рівнятись на своїх героїв, продовжуючи їхню справу в цей нелегкий для України час.
Погожий і спекотний день сьогодні вітав пирятинського Спаса. Народне віче продовжувалось. Своїми дзвінкими голосами та патріотичними рядками милували людський слух ВІА «Бишківчанка» та Жовківський музичний квартет під керівництвом І. Качмарика. Вшанування героїв, тих сотень загиблих вояків УПА виливалось у сумних мелодіях та крилатих віршах. Своє заключне слово сказав голова громадського фонду «Джерело», корінний житель Пирятина Я. Гелетій. Син Г. Гелетія, якого було розстріляно органами НКВС. Чоловік намагався донести до громади, гостей, влади важливість тих пам’ятних подій, не тільки як героїзму чи трагедії, історичної бувальщини, а й у контексті культурному та етно–національному. «Герої повинні жити не тільки в наших серцях, а й у наших діяннях, насамперед, спричинених до возвеличення і розбудови справжнього меморіалу пирятинської сотні Ема, з відповідною інфраструктурою, музеєм, який був би відтворенням тієї доби», — підкреслив Ярослав Гелетій. Він зазначив, що спорудження пам’ятного комплексу – це найбільш гідна подяка нашим героям за доблесний подвиг перед рідною громадою і всією Україною.
Сонце повільно ховалось за лісовими деревами. Пирятинське віче добігало кінця. Проте урочистості для громадськості Пирятина ще не закінчились. З нагоди 70-ї річниці трагічних подій у Пирятині, за ініціативи О. Бейзика, спільно з Львівським телебаченням було знято короткометражний документальний фільм про історичні реалії пирятинського Спаса 1944 року. Його перегляд відбувся у місцевому Народному домі. Таким чином, краяни спричинились до зняття фільму про своїх героїв, аби зробити чіткий акцент на культурній та духовній історичній пам’яті Пирятина.
Героїзм та самопожертва – це найблагородніша і найбільш блаженна візія людського буття. Пирятинські герої, воїни УПА є яскравим цьому доведенням. Їх благий вчинок живе в серці й пам’яті своїх співвітчизників, надихаючи людей до боротьби. В результаті, на сучасній українській військовій ниві ми бачимо нових героїв, захисників, патріотів.
Віталій Слука.
