Перша згадка про с. Бишків походить із сивої давнини. У 1508 р. село згадується у виданні латинською мовою — зводі тогочасної Польщі. Спочатку тут, серед болотистих лісів, поселились 15 кочовиків–волохів. Існує ймовірність, що якраз від прізвища Пішків і пішла назва села Бишків. Чимало поколінь ратаїв змінили одне одного, залишаючи притаманний лише їм характерний слід на святій землі предків.
До кінця IX століття у селі було приблизно 50 господарств, а на початку XX ст. — вже 200. Населення, окрім землеробства, займалося викорчовуванням лісів, тут працювали шевці, кравці, боднарі, мисливці.
Територія, на якій зараз розташовані села Бишків, Нова Кам’янка, Старе Село, Липник, мала назву Кам’янка Волоська (така назва згадується у багатьох історичних документах). З історичних джерел є відомості про те, що села, які мали колись назву Кам’янка, входили до найбільших за територією сіл України. Кам’янка Волоська — це збірна назва чотирнадцяти урочищ, що поділялись на 278 дворищ, до складу яких входило від 2 до 7 дворів. Урочище Бишків складалось з наступних поселень: Шарки, Захаркове, Шведи, Марки, Скоропади, Бучми, Мулики, Березовці, Брунці, Кобринці, Ладич, Сушки, Пісоцьке, Комісажі, Лущики, Владики, Уланка, Брики. Ці назви, окрім деяких, походять від прізвищ мешканців.
Згідно з архівною довідкою, у 1854 році Кам’янка Волоська була поділена на дві гміни: Кам’янка Волоська і Кам’янка Лісова. Хутір Бишків входив до складу Кам’янки Лісової. У той час галицькі землі захопила феодальна Польща. Польські пани жорстоко експлуатували селян, які зазнавали соціального і національного гніту. Кращі землі захопили багатії. Про сіру давнину, тяжке минуле ще й досі зі сумом згадують старожили. Орендація землі, виснажлива праця на поміщика — були нерозлучними супутниками безземельних та малоземельних селян. Вони у більшості по–селялись на хуторах та піщаних чи заболочених землях. Від першопоселенців і походять назви хуторів. Деякі мешканці, через важке життя, вирушали в еміграцію. Відомі випадки виїздів в Америку, Аргентину, Канаду та інші держави.
Друга світова війна пам’ятна для Бишківської території страшною подією, яку щороку вшановують місцеві мешканці та приїжджі. 19 серпня 1944 року у Пирятині, селі, що входить нині до Бишківської сільради, лилась невинна кров, гуркотіли гармати, горіли хати. Більше двох сотень місцевих героїв, воїнів УПА, вели нерівний бій із тисячними силами НКВС в ім’я своїх нащадків, заради волі, свободи рідної України. Пирятинська трагедія забрала життя більше ста мирних мешканців. Було спалено кілька хуторів села Пирятина.
Нині Бишків — багате і гарне село, розташоване на річці Білій, притоці Рати. Найбільшим його багатством, звісно, є працьовиті й господарні люди. Вони дбають про свій добробут і вносять лепту в розбудову малої батьківщини. До Бишківської сільської ради входить 7 основних присілків і 38 хуторів. Початкову й середню освіту діти здобувають у Боброїдській початковій і Бишківській загальноосвітній школах. На території ради працюють три Народних доми, а саме: у Бишкові, Пирятині та Боброїдах. За медичною допомогою мешканці звертаються в амбулаторію сімейної медицини с. Бишкова, ФАПи Пирятина і Боброїдів. У селі працюють поштове відділення, місцева пожежна охорона, ветпункт, пилорама. На території ради діє аж 12 магазинів, з них один — промислових товарів, а решта — продуктові. Планується відкриття крамниці будівельних матеріалів, бо такий товар користується особливим попитом.
Мешканці Бишківської ради відчувають потребу в аптеці, щоб на місці можна було придбати ліки, відділенні Ощадбанку і майстерні з ремонту взуття. Щоб полагодити каблучки, жінкам доводиться їхати аж у Жовкву. На жаль, у селі немає майстра такої завжди потрібної спеціальності.
Люди у селі живуть, в основному, з домашнього господарства. Головна спеціалізація рослинництва — ягідництво й овочівництво. Вже при в’їзді у Бишків вказівник прикрашений полуницею, яку тут вирощують з давніх–давен. Основним товаровиробником цих червоних ягід є ТзОВ «АгроФрутікаБишків». Селяни вирощують 5-10 сотих полуниці, є такі, що й — 30, бо вже роками займаються ягідництвом. Кожен господар чи господиня намагається зібрати врожай для себе і на продаж. Червень-липень — це полуничні жнива у Бишкові. Тоді з відрами та кошиками усі поспішають на базар. Людям вигідніше торгувати у Львові, бо в обласному центрі більший попит. Проте на кожному ринку дрібні продавці стикаються із проблемою місця, яке узурповують «великі» підприємці.
Нині у бишківчан, як і в кожному селі, проблема збуту картоплі, овочів. За другим хлібом не приїжджали ще жодного разу. Тому у всіх тільки й на вустах розмова про потребу створення заготівельних кооперативів. Це питання завжди актуальне й у передвиборчих програмах політиків, які хочуть «розуміти» виборців. Але, обійнявши виборчі посади, забувають про обіцянки. І селянин знову залишається із своїми проблемами наодинці, бо на якусь державну підтримку не розраховує. І так щороку…
Правда, у сільській раді мешканці можуть отримати консультації щодо технологій вирощування сільськогосподарських культур. Спеціаліст Дорадчої служби Наталія Бейзик завжди підкаже, як доглядати за посівами, які засоби захисту використовувати, чим краще підживити, як зберігати. На місці можна придбати сертифіковане насіння, від якого залежить майбутній врожай.
Останні три роки залишається стабільною у чисельності поголів’я галузь тваринництва. В основному люди утримують по одній–дві корови. Лише два господарства — по чотири годувальниці. Три роки Галина Губка утримувала семеро корів, для полегшення роботи отримала доїльний апарат. Нині господиня доглядає п’ятеро корів. Молоко на території ради заготовляє Рава–Руський маслозавод. Хто може, то возить молочну продукцію на ринок.
Про реалії, досягнення і проблеми Бишківської сільської ради працівникам редакції люб’язно розповіла секретар Галина Ярославівна Лака, яка вболіває за рідне село та його мешканців. Пані Галина проводить церемонії реєстрації шлюбу у гарно оформленому залі сільської ради для урочистих подій. Тому завжди радіє за молодят, які поєднують свою долю. До речі, у Бишкові позитивна тенденція збільшення кількості одружень. У 2012 році на весільний рушник стало 14 пар молодят, у 2013 р. — 16, а цьогоріч — уже 17, хоч весільний сезон ще не завершився. Як і притаманно в українців, з давніх-давен осінь — традиційна пора весіль. Приємно, що більш як вісімдесят відсотків молодих сімей залишається жити у селі. Хто має можливість, зводить власні оселі. З 2008 року село газифіковане. Підтримується і розвивається соціальна інфраструктура. З Божою допомогою, завдяки притаманним українцям рисам господарності й любові до землі та праці, люди дають собі раду, створюють сімейний добробут і родинний затишок. А тому й по–своєму щасливі та натхненні.
Тепло їхніх сердець
У кожного в житті є Учитель, який освітлює дитину мудрістю та щирістю своєї душі й веде країною знань та духовних здобутків. Батьки намагаються віддати дітей до вчителя, який зможе запалити інтерес в очах дитини, виховати доброту та старанність – такий, на їхню думку, ідеальний учитель. А ідеальний вчитель – це той, хто виконує свою функцію досконало, найкращим чином.
Мабуть, таким ідеальним учителем і є Ганна Кобринець — небайдужим, сучасним, креативним, гарно підготовленим. Це зуміли побачити не тільки учні, а й районні керівники. Ось уже шість років Ганна Володимирівна очолює когорту педагогів та учнів у рідному Бишкові.
Функції вчителя змінилися з розвитком суспільства, — підкреслює в розмові Ганна Володимирівна. — Вчитель був завжди основним носієм знань, що передавав досвід наступним поколінням. Сьогодні, в епоху комп’ютерів, роль вчителя дещо змінюється. Інформаційний потік доступний і різноманітний, і учням не складно знайти необхідні знання. А навчити мислити, творчо підходити до справи, розрізняти добро і зло, любов і підлість, будувати свої моральні принципи, спонукати розвиватися, рухатися, рости, навчати моральних норм суспільства, формувати духовні цінності, сприймати прекрасне – це і є завдання вчителя на сьогоднішній день.
Саме такі вчителі разом із молодим, зате перспективним і наполегливим, старанним і охочим до оновлення директором, навчають 166 школярів Бишкова, зароджують у їх молодих душах поняття совісті, людяності, порядності та далекоглядності.
— Ганно Володимирівно, в чому полягає сенс Вашого вчительського й директорського кредо?
— Мабуть, навчити учня навчатися й знаходити справедливий підхід до вирішення проблемних справ.
— Чому Ви обрали саме професію вчителя?
— Я мріяла бути вчителем з дитинства. І працювати у своєму рідному селі.
— Чи зміниться роль учителя в майбутньому?
— Професія учителя – від Бога, а всі інші професії пішли від вчителя. Тому наша професія – вічна і в основних своїх рисах – незмінна. Зміни повинні відбуватися лише в сторону сучасності.
— Які, на Вашу думку, предмети необхідні для гармонійного розвитку учня?
— Рідна українська мова – для збагачення душі, виховання національної свідомості, патріотизму. А ще математика, тому що вона є основою для кращого засвоювання інших предметів.
Популяризуючи своє, рідне…
Виховна робота з молоддю, організація дозвілля – один з важливих напрямків діяльності закладів культури, який включає в себе комплексний підхід до цієї важливої справи. Завідувач Народного дому села Марія Дорош робить усе для того, щоб підростаюче покоління – бишківчани – зберігали безмежну любов до рідного краю, до культури своїх предків, релігії, до національної історії, свят, традицій і звичаїв, до материнської мови, пісні. Мабуть, пісня — головна складова, яка побутує у Народному домі. При ньому діє жіночий вокальний ансамбль «Бишківчанка», незмінним керівником якого є музичний керівник Ольга Скаб. Це десять жіночок-квіточок, які звеселяють не тільки своїх земляків, а й усю навколишню округу. Де б їх не запросили, вони завжди є бажаними й забавними. Ні одне велике районне святкове дійство не обходиться без «Бишківчанки». Ансамбль у своєму доробку має не один кубок і не одну грамоту як районного визнання, так і обласного. І на цьому не зупиняється. У сьогоднішньому його репертуарі є «Бишківчанський батальйон», який не менш запальний та гумористичний, як Наталії Фаліон «Лісапетний батальйон».
Атмосфера затишку й любові
Дитячий світ – це світ особливий. Щоб мати доступ у цей казковий палац, ім’я якому Дитинство, необхідно перевтілитися, стати в якійсь мірі дитиною. Саме маленькою дівчинкою відчула я себе, завітавши в цей дитячий заклад району.
Двоповерхова будівля дошкільного закладу в с. Бишкові влітку потопає у зелені квітів і дерев, а взимку ховається за старими туями та фруктовими деревами. Осінь, мабуть, найпрекрасніша пора для малечі, адже дуже багата палітра барв змінюється на деревах у царстві казки – садка. Величезна територія, якого приваблює яскравими ігровими майданчиками, доглянутими квітниками й зеленими газонами. В просторих і світлих групових кімнатах знайшли місце багато–функціональні розвиваючі зони з ігровим і природним матеріалом, затишні спальні для відпочинку.
Уже 37 років, не покладаючи рук, трудиться на благо своїх вихованців завідувач Ольга Вовк. «Перебуваючи тут, діти, цьогоріч їх 85, — оточені любов’ю, увагою досвідчених педагогів, отримують належне медичне обслуговування, повноцінне три–разове харчування», — підкреслює в розмові Ольга Василівна.
Влітку — прохолодно, а узимку — тепло, тому діточки охоче відвідують дитячий заклад. Цьому сприяє і хороша атмосфера, і злагоджена робота педперсоналу. Також не останню роль відіграють у добробуті садочку батьки. Вони почергово допомагають як з ремонтом, так і матеріально. На випускний своїх чад — дарують пам’ятну річ. У даному закладі малеча старшої групи уже два роки вивчає англійську мову, що суттєво допоможе їм у подальшому навчанні уже в школі. Вихованці–бишківчани приймають активну участь не тільки в житті ДНЗ, а є учасниками багатьох заходів у районі: музичних фестивалів, конкурсів малюнків, різноманітних виставок, спортивних свят та ін. А ще 2002 року Бишківський дошкільний заклад отримав номінацію кращий сільський дошкільний заклад району.
Центр духовного відродження села
Бишківська бібліотека-філія знаходиться в приміщенні Народного дому. Безперечно, книгозбірня – це святиня, що ввібрала в себе мудрість минулого і сучасного, скарбниця літературних, мистецьких, історичних, наукових надбань людства. Це – оберіг духовної і культурної спадщини народу, яка зберігається у друкованому слові, у пам’ятних документах і світлинах тощо. Саме бібліотека загладжує вікові та столітні межі, об’єднуючи читачів різних епох і поколінь. Адже книги сіють в народі зерна віри, пробуджують надію, передають знання мудрості, які записані у літописах, бібліотекарі прищеплюють відвідувачам любов до книг.
Завдяки старанням працівниці Бишківської книгозбірні Ольги Лущик зібрано численні легенди про край працьовитих та наполегливих, цікавих та патріотичних, завзятих та умілих бишківчан. Ольга Володимирівна 15 років трудиться для своїх земляків, щорічно оновлюючи бібліотечний фонд. Допомагають і меценати у придбанні нових книг, журналів. Ярослав Гелетій, виходець села, старається якнайбільше для своїх односельчан. А для малечі й молоді при книгозбірні діють центри дозвілля, естетичного, краєзнавчого й народознавчого спрямування. Пані Оля особисто дбає про те, щоб було у бібліотеці по–домашньому затишно. Відрадно, що гуртуються у Бишкові діти й молодь, дорослі люди, які задоволені роботою книгозбірні й визнають потребу у її подальшому функціонуванні.
Підготували Уляна Лащівська,
Зоряна Гумницька, Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
