У кожного своє бачення та розуміння лісу. Для одних – це можливість відпочити, організувавши пікнік на вихідні, для інших – активне дозвілля у вигляді збирання грибів чи ягід. Та для усіх ліс – це чисте повітря, чудові краєвиди у будь–яку пору року, що назагал створюють особливу, незабутню атмосферу, де дихається легше і бачиться краще.
Сосна, дуб, бук, граб – звичні для нашої місцевості породи дерев. До них ми звикли, і з ними асоціюються ліси, що ростуть у нас. Втім варто опинитися на подвір’ї В’язівського лісництва, щоб уявлення про дерева та кущі, до яких звикли наші очі, кардинально змінилося. Тут, на охайному, затишному обійсті, в оточенні височенних дубів, лип, інших листяних зручно розташувалось ціле «поселення» справді екзотичних деревних насаджень. Проходиш вправно викладеною бруківкою вглиб території, і потрапляєш у царство незвіданого та особливого. Поруч ужились колишні «зелені мешканці» Китаю, Японії, Північної Америки, Угорщини та інших країн заходу Європи. Захищені свідомо вирощеним живоплотом, вони радують око на, здавалось би, чужій для них землі.
А все тому, що відчувають тепло дбайливих рук господаря – Степана Сохнацького, лісничого В’язівського лісництва. Для нього – цей живий куточок – місце особливе, де реалізовує своє професійне хобі, де із задоволенням презентує своїх зелених вихованців усім гостям. А хизуватися є справді чим. Чого вартують тільки назви: криптомерія, кунінгамія, біота східна, рододендрон сіхотинський, будлея Давида, метасеквойя тощо! Серед цього кущового розмаїття є чимало рідкісних та малочисельних рослин, що прижилися на наших теренах. До них належить гінкго – дерево, родичі якого, кажуть, ще пам’ятають мамонтів. А в товаристві кипарисовиків, серед яких – горіхоплідний, нитковидний золотистий, карликовий, інший підвид горіхоплідного – у формі Ломбартса – один із декількох в Україні.
Ще одна особливість цієї екзотики, що в усі пори року, окрім зими, тут щось цвіте. Скажімо, запах від цвіту будлеї розноситься на десятки метрів навколо, в цю пору яскраво квітує і гібіскус. Господар може говорити про ці дива природи, здається, безкінечно, пам’ятаючи карколомні назви, яким кущеві чи дереву вони належать. А прекрасні моменти цвітіння фіксує камерою на телефон, де зібралась вже ціла різнобарвна колекція вишуканих творінь. У цьому колориті унікально, по–українськи, цвіте сон–трава, у якої пелюстки сині, а серцевина – жовта.
Двадцять три роки віддав Степан Степанович улюбленій справі. Бути лісівником – для нього почесно і вкрай важливо. Бо вважає свою професію потрібною як для людей, так і для навколишнього середовища. А й справді, що може бути краще та важливіше за охорону, збереження та вирощування лісу –«зелених легень Землі». Сама ж господарка лісництва займає чималу площу – понад п’ять тисяч гектарів і розташована в декількох урочищах двох географічних зон – Розточчя та Малого Полісся. Ліси здебільшого букові, трапляються хвойні – соснові, модринові, ялинові; звісно ж, не бракує кленів, грабів, дубів, осики, берези тощо.
Добре знається лісничий на своїй справі – і як виростити саджанці, і як вести рубку, і як прискорити ріст дерев, підживити та захистити від шкідників. Уся проведена робота – фактична та планова – реалізовується через проекти, які на основі досліджень, знань та висновків створюються, захищаються автором та затверджуються в ДП «Жовківський лісгосп».
Цьогоріч у лісництві посадили 9 га лісу, ще за 48 га проведено догляд, здійснили 4,5 тис. м лісорубок загального користування. Сьогодні, за словами Степана Степановича, акцент робиться на поступових рубках, аби мінімізувати вплив зовнішніх факторів, захистити ліси від знищення. Цьому сприятиме запроваджений електронний облік деревини, що вноситься в загальну базу даних.
Серед кращих, кого можна відзначити в колективі, — майстри лісу Василь Вус, Микола Левочко, Орест Кравець, тракторист Володимир Дружбляк та інші. У дружній атмосфері триває непростий щоденний виробничий процес. Із позитивним вислідом. Бо відзнак за ратний труд у колекції лісничого чимало – і грамоти, і вимпели, і кубки.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
P.S. Напередодні професійного свята – Дня працівників лісу – зичимо нових здобутків у доброму здоров’ї, оптимізмі та натхненні, у мирі і злагоді Степанові Сохнацькому та всьому колективу В’язівського лісництва.