Поліомієліт — високозаразне вірусне захворювання, що може викликати невиліковний параліч і призвести до смерті.
Хворобу викликають поліовіруси, які потрапляють до організму зазвичай через немиті руки та через брудну воду. Вражаючи нервову систему людини, поліовірус може призвести до незворотних рухових розладів та навіть смерті людини впродовж кількох годин.
Ліків проти захворювання не існує і єдиним захистом є формування імунітету за допомогою вакцинації. Альтернативи вакцинації немає.
В Україні, де достатнім захистом від поліомієліту за допомогою щеплень забезпечено менше 14% дітей, захворіти на нього можуть усі: і дорослі, і діти. Найчастіше поліомієліт уражає дітей до 5 років.
Інфікована людина може виділяти вірус навіть за 7-10 днів до початку захворювання і залишатися заразною впродовж 3-6 тижнів після інфікування. Зовні більшість носіїв вірусу неможливо виявити через відсутність взагалі будь-яких ознак хвороби. Через це вірус створює особливу небезпеку для тих, хто оточує його носія, бо присутність і швидке поширення смертельно небезпечної інфекції лишається непоміченою.
Прояви хвороби можуть бути різними. У 70 % випадків хвороба може протікати без жодних симптомів. У такому разі вірус особливо небезпечний для оточуючих. У 25% випадків захворювання може протікати як грип із такими симптомами, як лихоманка, головний біль, біль у животі та горлі, нудота, блювання. За такої форми вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість із симптомами грипу. При ураженні вірусом нервової системи хвороба проявляється у вигляді рухових розладів – сильний біль у вражених м’язах аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вражати ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя. Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.
Якщо 90-95 % населення країни має імунітет проти інфекційної хвороби, вона не розповсюджується на території країни, навіть якщо збудник завозиться з інших країн. Такий імунітет називається «колективним», і саме він дозволяє захистити від небезпечних інфекцій тих, кому не можна робити щеплення через постійні чи тимчасові протипоказання.
Перед вакцинацією не потрібно робити додаткові обстеження (наприклад, аналізи крові або сечі, «імунограми» тощо). Проведення даних аналізів не передбачено ні міжнародними рекомендаціями, ні наказами МОЗ України.
Якщо у Вашої дитини є хронічні захворювання (наприклад, бронхіальна астма, діабет) – це не є протипоказанням до щеплення! Навпаки, діти з хронічними захворюваннями більш уразливі, – тому передусім потребують захисту за допомогою вакцинації.
Перед щепленням не рекомендовано вживати жодних медикаментів (жарознижувальних, протиалергійних) для «підготовки для вакцинації». Не потрібна дієта чи будь-які зміни у звичному режимі для дитини.
Якщо після щеплення дитину турбують підвищена температура тіла, висип, нежить, кашель, дратівливість, пов’язані чи не пов’язані з вакцинацією, — не варто вдаватись до самодіагностики і самолікування. Проконсультуйтесь з лікарем!
Марія Аврамець, заступник головного лікаря з охорони материнства і дитинства.
