Головна Цікаво Історія однієї дипломатичної пиятики

Історія однієї дипломатичної пиятики

78
0

320 років тому — 10-14 серпня 1698 року — у Раві відбулася зустріч двох амбітних монархів-завойовників: польського короля Августа ІІ Сильного та російського царя Петра І. Обидва молоді: відповідно 28 і 26 років, високого зросту, дуже сильні і… до чарки схильні. Уклали таємну усну угоду про спільні воєнні дії проти Швеції. В історію дипломатії вона увійшла під назвою Равська угода 1698 року.

Відомо, що у 1697-1698 роках Московське царство відрядило в Західну Європу дипломатичну місію – Велике посольство, в якому російський цар Петро І перебував інкогніто як дворянин Петро Михайлов. У кінці липня 1698 року цар, довідавшись про стрілецький бунт у Москві, залишає посольство і з кількома його членами з Відня вирушає до Московії. По дорозі, за попередньою домовленістю, він вирішив зустрітися зі своїм протеже Августом ІІ (за підтримки  Московії був проголошений королем, цар називав його братом). Місцем зустрічі стала Рава.

Основним джерелом для розповіді про перебіг перемовин стали спогади тодішнього руського воєводи, білоцерківського старости Яна-Станіслава Яблоновського (1669-1731). Вони охоплювали лише три роки — 1698-1700 і до 1946 року зберігались у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Тоді ж були передані до Інституту Оссолінських у Вроцлаві. Уривок із цих мемуарів у перекладі з польської  російською був опублікований у журналі «Киевская старина» у 1882 році..

У перший день, тобто 10 серпня, відбувся прийом, на який на побажання царя (для більшості оточення короля Петро І був звичайним членом Великого посольства),  було запрошено тільки вісім гетьманів і сенаторів. Після прийому король запросив царя і всіх присутніх на обід, що супроводжувався великою пиятикою, яка стала традицією. «Між тим, згадує Яблоновський, ми провели цілий тиждень (!) серед пиятики і маневрів саксонського війська,  якого від 7 до 8 тисяч кавалерії і піхоти король зібрав під Равою. Обидва монархи забавлялись щоденно маневрами і потім сильно пили». Польський дослідник Юрій Бесала у книзі «Алкогольна історія Польщі» пише, що в Раві король «перепив» свого союзника, який, зрештою, випивав щоденно 40 келихів вина (у книзі  «100 алкогениев», що вийшла в 2012 році у Москві, Петро І займає 34 місце). За час равських забав було спожито… три бочки  токайського вина (всесвітньо відомий ґатунок угорського десертного солодкого вина, історія якого сягає часів стародавніх римлян). Але крім цього, так званого вина королів пили і звичайну горілку. Від неї навіть постраждав автор цитованих мемуарів білоцерківський староста Яблоновський, якого Петро завжди називав «сусідом», очевидно, через те, що Біла Церква була тоді на кордоні з Московією (в польському тексті спогадів слово «сусідом» пишеться  по-українськи). Але за цю честь староста мусів з царем на рівних пити горілку, аж поки від неї не захворів..

У супроводі різних напоїв монархи інколи демонстрували свою силу і вміння. Так, наприклад, Август одним ударом шаблі відрубав голову бику, а клинок подарував Петру І, що мало означати: ось як потрібно поступати з його бунтуючими боярами.  А цар під час одного з обідів наказав принести драгунський барабан і виконав на ньому всі сигнали так майстерно, як не зміг би це зробити жоден музикант в армії (за оцінкою Яблуновського).

Під час одного з щоденних маневрів Петро І опинився на волоску від смерті. «Цар у простому сірому одязі , згадує  Яблоновський, страшенно ганяв по полях…Одного разу на нього ненароком наштовхнувся конем конюший польного гетьмана Фелікса Потоцького. Цар негайно вдарив його нагайкою. Тоді конюший витягнув шаблю, те саме зробили його товариші і швидко кинулись на нього. Цар втікав від них, поки хтось, пізнавши його, не крикнув: зупиніться, це цар!

Про домовленість монархів почати війну проти Швеції ніхто з поляків не знав, оскільки вона відбулася тет-а-тет, без свідків. Але щоб надати видимості пе-реговорів, король і цар запросили тільки гетьманів і Яблуновського як перекладача (володів французькою і російською мовами)  на таємну нараду, на якій йшлося про війну з Туреччиною і ні слова не було сказано про війну зі шведами. «Ми, поляки, пише Яблоновський, не мали і тіні підозри відносно шведської війни і укладеного з королем із цього приводу союзу, поки справа не вибухнула через два роки» (тобто у 1700 році, коли Польща  вступила у Північну війну проти Швеції —  Я. С.).

Отака історія Равської угоди 1698 року, щедро зрошеної токайським вином, яке, очевидно, послужило прикриттям таємної змови двох монархів-агресорів.

Ярослав СЕРКІЗ, краєзнавець