Дві причини для здивування
На нинішніх шляхах ті, хто за кермом автівок, можуть набачитися різного. За великим рахунком, від глибоких вибоїн — до ідеального покриття. Останнє, на щастя, трапляється все частіше, і на такій дорозі водії, зазвичай, додають газу, намагаючись наверстати час, витрачений на долання бездоріжжя. Тоді вони змушені бути уважнішими і зосередженішими, аби вчасно скористатися педаллю гальмів, скажімо, коли дорогу переходитиме якийсь «замріяний» пішохід чи її перекриє стадо корів.
Утім іноді на дорозі трапляються перешкоди, які самі не звільнять дорогу — їх треба об’їхати. З такою перешкодою водії стикаються на сільській дорозі в Мервичах (Візенбергу). Тут прямо на шляху стоїть… криниця (на світлині). Коли і хто її викопав, з’ясувати не вдалося. Місцеві жителі кажуть, що вона була, скільки себе пам’ятають. Колись, коли були проблеми з водою, криниця слугувала головною постачальницею життєво необхідної рідини для місцевих селян. За совітів у поселенні провели централізоване водопостачання, а криниця залишилась.
Під час асфальтування дороги були спроби перенести криницю на узбіччя. Втім сусіди зробити цього не дали, навпаки, організували збір коштів на її облаштування. Відтак колодязь став бетонним (був дерев’яним) і навесні, ймовірно, буде з дахом. Чи користуватимуться ним? Либонь, такої потреби не буде. Щоб це сталося, криницю треба ще почистити.
Але здивування водіїв (тих, хто вперше їхатиме вулицею) на цьому не закінчаться. Якщо продовжувати рух, то прямо перед вами, за якихось 200 метрів, постане величава церква (на світлині вгорі), яка наче розрізає дорогу навпіл… Одразу спадає на думку афоризм: «Для чого дорога, що не веде до храму?» У прямому розумінні цього висловлювання…
Тарас НЕВГАМОВНИЙ
