Чудотворне джерело Святої Діви Марії у Заглині – одна із багатьох святинь Галичини. У всі пори року вода у ньому однаково холодна: як у спекотно-літні, так і зимово-морозні дні. Холодна, але помічна. Скільки б люди не черпали цю водицю, святе джерело не міліє…
Щорічно, у празник Покладення пояса Пресвятої Богородиції в Заглині проходять відпустові святкування. Доречно, що уже чотири роки на святковості приїжджає Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Перебування поважного гостя на Заглинській землі надає святу піднесеності та величності.
Саме джерело, капличка розташовані у лісовій гущавині, де панує тиша, спокій та Божа благодать. І кожного року тут усе оновлюється, заквітчується квітковими осінніми композиціями. Надихаючи прочан та паломників ще до більшого молитовного єднання, адже створюється сприятлива атмосфера. Хто побував тут хоча б раз, розуміє, чому саме сюди спішать знову і знову просити ласк і допомоги. Тут усе дихає святістю.
У день празника за будь-якої погоди сюди приїжджають тисячі прочан. Дітвора і молодь, парафіяни, гості, старше покоління, влада районна і обласна прибули, аби помолитися у стіп Пречистої Діви Марії. Піднесено і велично розносилося по території святочне Богослужіння. Доповнили святість Літургії звучання піснеспівів у виконанні братів-монахів.
У промові-зверненні до вірян Святійший Патріарх наголосив на двох головних заповідях любові, які є запорукою «гідного життя та світлої вічності». Адже наша віра,
у такий нелегкий для країни час, повинна бути живою, дієвою, яка спонукатиме на добрі діла і даватиме сили боротися з гріхами…
Завершуючи своє паломництво на Жовківській землі, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет вручив медаль за жертовність і любов до України батькам загиблого героя – Петра Василихи з Яворівщини, який впав героїчною смертю в с. Благодатному на Донбасі.
А далі мала б відбутися Архиєрейська Служба Божа за участю правлячого владики Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїла Колтуна. Але…
Уже чотири роки, відколи це святе благодатне місце відвідує Філарет, проходять незрозумілі непорозуміння між православними та греко-католицькими священнослужителями. Ніби і є домовленість, а злагоди як не було, так і немає. У релігійній пісні ми співаємо «Боже, нам єдність подай». Але, мабуть, не усі цієї єдності прагнуть…
Ми хочемо і прагнемо миру, спокою, добра та злагоди у нашій країні. Щоденно священнослужителі різних конфесій на різних континентах земної кулі відправляють Служби Божі чи просто молитви за мир і спокій у нашій країні, а ми тут, на своїй землі, не можемо жити в мирі та злагоді. Мати якусь елементарну повагу один до одного. То про який ми мир говоримо щомиті, щоденно? Напевно, насамперед, треба миру шукати у своїх душах. І якщо це збагнемо, тоді щойно запанує та Божа благодать на нашій землі. Дуже толерантно і виважено сказав з приводу цього сам владика, наголосивши: «…мені хочеться Вашого, прочани, розуміння. Майте терпеливість. Господь говорить: навіть ворогів треба любити і прощати. Щоби в серці не затаювати гніву, злоби, ненависті, кривди. Усе треба прощати. У нашому серці має бути місце для Бога, Богородиці. І зараз разом помолимося внутрішньо за мир і спокій в Україні, у нашому середовищі. Віддати славу, честь і поклін звеличенням Пресвятої Богородиці у нашому житті, цьому краю. І тим способом, яким Вона нам передала – свою покору, терпеливість, доброту, лагідність. Оце є зброя миру для миру».
Можливо, багато хто з цієї, досить неприємної ситуації, яка уже не вперше відбувається на цій Благодатній землі, зробить висновки не такі вже категоричні, як я. Звичайно, у кожній ситуації є дві сторони медалі.
Але… Задумаймося, хоча б на мить, і поставмо себе на місце того чи іншого прочанина, або ж божого мужа. Адже в один прекрасний момент ви можете опинитися в такій ж самій ситуації або ж ще гіршій…
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
