Кожна дорога завжди веде до храму. Тому щасливий той, хто приходить до Бога сьогодні, хто стає з ним приятелем і співтворцем… На мальовничих просторах Розточчя, за 12 кілометрів від Жовкви, біля підніжжя гори Побійної є одна з найбільших святинь українського народу – Крехівський монастир святого Миколая отців Василіян. Ця духовна перлина та барокова пам’ятка архітектури національного значення упродовж чотирьох століть є місцем масового паломництва.
Про Крехівський монастир св. Миколая на сторінках часопису писалося не раз. Проте приїжджаючи до Василіянської обителі, завжди знаходимо нову тему для опису. Недавно працівники часопису здійснили ще одну пізнавальну поїздку.
Василіаянський монастир св. Миколая в Крехові, заснований у XVI столітті, притягує щороку тисячі паломників, які тут, у тиші монастирського життя, можуть почути, як промовляє до них Господь. Монастир — це ще новіціят, тобто школа монашого життя. Тут кожен розпочинає свій подвиг, призвичаюється до способу чернечого життя і формує світогляд. Крехів – серце Василіянського Чину в Україні, місце, де народжуються і мужніють нові покликання трударів для Божого винограднику. Мабуть, таке велике покликання у час, коли йшла тотальна заборона усього Божого, християнського, коли храми були закриті, відчув юнак із с. Поділля на Івано-Франківщині. Так переплелися долі сьогоднішнього настоятеля Крехівської обителі о. Івана та отців Макарія Греня, Василя Мендруня, Дам’яна Богуна, владики Софрона Дмитерка. Молодий хлопчина у свій час теж був ідеалістом, мав на мені служити Богові й Україні. Вона втілилась у реальність. Перша парафія, яка зустріла молодого священнослужителя була в Золочеві, далі – Бучач. А сьогодні – Крехівська святиня.
Бути настоятелем – це непросто, це відповідально. Це щоденна праця над собою і твоїми підлеглими, вирішення нагальних щоденних питань і молитва, молитва, молитва…
— Ще за правління ігумена Атанасія Євуша було розпочато на відпустовому полі побудову стаціонарної відпустової каплички, — поділився о. Іван Майкович, ігумен Крехівського монастиря. — Сьогодні ці роботи тривають, незважаючи на погодні умови, адже до великого празника – щорічного відпусту на літнього Миколая усе має бути зроблено. Ми сподіваємося і з Божою поміччю вдасться задумане зреалізувати (на світлині).
Є ще багато задумів та планів у нового настоятеля щодо обителі, їх мешканців. Дай, Боже, щоб усе вийшло. Адже цьогоріч Василіянський Чин святкуватиме 400-ліття. І до ювілею хочеться підготуватися якнайкраще. Отож, бажаємо успіхів новопризначеному ігумену.
Зоряна ГУМНИЦЬКА,
Уляна ЛАЩІВСЬКА,
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
