Із Хрещенням Господнім пов’язують освячення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв його від Івана Хрестителя у річці Йордан. Коли вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення.
Центральне місце в святі Богоявлення займали обряди, пов’язані з водою. Обов’язково ходили до церкви святити воду. Цією свяченою водою починалася трапеза 18 січня, нею ж кожний господар кропив усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці. А хлопці та дівчата виконують під вікнами поздоровчі пісні з неодмінним рефреном: «Щедрий вечір, добрий вечір». Кульмінаційний момент церковного свята – занурення священиком хреста у воду, після чого вона вважалась освяченою. За давньою традицією, ця церемонія відбувалась під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні з льоду вирубували великий хрест, пробивали ополонку. До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя.
Після Водохреща розпочинається новий весільний сезон, який триває до Великого посту. Зимові свята завжди були та залишатимуться часом веселощів і цікавого дозвілля.
Підготувала Зоряна ГУМНИЦЬКА.
