Добігає до завершення час Великого посту, в якому ми каялися, очищалися і наверталися. Також щораз поглиблювали свою віру, переглядали своє життя і змінювалися — наскільки це можливо. Намагалися примиритися з Богом і ближніми, побороти свої немочі, навчитися стриманості. Це була особлива нагода, коли ми могли разом роздумувати над Страстями Господніми, йти з Ісусом Хресною дорогою, з Ним померти і воскреснути до нового життя. Нагода попросити прощення, бо Він постраждав за всіх нас, і сьогодні кожного кличе до добра й любові.
Щорічно вірні Жовкви та навколишніх населених пунктів збираються на центральній площі міста, аби пройти останній шлях перед воскресінням Господа нашого Ісуса Христа. Минулої неділі похід вібувався дещо за незвичним сценарієм. Священнослужителі на кожній зі стацій читали уривки зі Святого письма та роздумували над ними, позаяк цей рік проголошено роком Божого слова. Авраам Лінкольн у свій час дуже гарні сказав слова: «Я переконаний, що Біблія є найкращим подарунком, яким Бог коли-небудь наділив людину. Все найкраще від Спасителя світу передається нам через цю книгу».
Хочеться підкреслити значимість цьогорічної Хресної дороги, під час якої нарешті ворота та двері храму верховноапостолів Петра і Павла УПЦ МП були відчинені, й вірні долучилися до спільної моливи. Як зауважив настоятель монастиря оо. Василіян о. Володимир: «Ми щиро вдячні Богу за ласки, які Він зсилає на наше місто. Є надія, що наступні хресні дороги ми будемо проходити уже всі разом…».
Віряни, а їх було найбільше за усі роки проходження Хресної дороги Жовквою, старалися співпереживати разом з Ісусом, звертаючи увагу на своє щоденне життя, усвідомлюючи розумом, душею і серцем.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
