Відтоді, як жив на землі і творив подвиги святитель Миколай, минуло 17 століть. Миколай – великий християнський святий, що прославився чудесами за життя і після смерті, шанований повсюдно в християнстві.
Церква (УПЦ КП) у Городжеві освячена на честь Миколая Чудотворця. У день храмового празника ми поспілкувались із отцем Зеновієм Мащаком.
– Отче Зеновію, Ваша церква носить ім’я святого Миколая Чудотворця. Розкажіть, будь ласка, якою була дорога до теперішнього храму?
– Будівництво нашої церкви розпочалось 1992 року. Вона збудована у стилі бароко, п’ятикупольна, розміром 29х19, висотою 30 метрів. Спонсорів у нас не було – усе своїми силами. Усі фінансові затрати лягли на плечі парафіян. Громада у нас невелика (всього 150 дворів), а коштів потрібно багато. Але незважаючи на це, люди все ж надають чималу фінансову допомогу для храму.
Минулого року на храмове свято ми освятили іконостас. Цьогоріч на Миколая матимемо один боковий іконостас, а до Великодня плануємо другий.
Особлива дяка за організацію будівництва храму отцю Миколі Вірвічасу. Саме він служив на парафії, коли розпочалось будівництво. Наша церква – безпосередня заслуга о. Миколи.
Я служу на парафії в Городжеві вже десять років. Спочатку ми відправляли Літургію у каплиці. Сьогодні з Божою допомогою ми звели наш храм.
– Що пригадуєте зі святкування Миколая із свого дитинства?
– Звичайно, для дітей свято Миколая – це, найперше, подарунки. Я дуже довго вірив у щирого Чудотворця. Колись подарунки не були такими суттєвими, як сьогодні. Батькам важко було матеріально. Ми дуже чекали Миколая, Різдва, Великодня, бо тільки тоді можна було отримати і новий одяг, і солодощі. Перед святом ми були дуже слухняними. Пам’ятаю, Миколай нам усім робив однакові подарунки. Мама розказувала, що Миколай любить усіх і все прощає.
У мене святий Миколай асоціювався зі старенькою іконою, яка й досі у нас зберігається.
Я завжди кажу, що до Городжева Миколай приходить більше, ніж в інші села. Він є заступником нашого села.
– Коли Ви відчули покликання стати священиком?
– Цим я завдячую своїм батькам. Звичайно, ж має бути і віра. У той час вступити до семінарії було не так просто. Знаємо, що тодішня влада всіляко перешкоджала. Але з допомогою Всевишнього ми все здолали.
Призначення церкви – духовність і молитва. Священик є для того, щоб на основі віри тримати парафіян. Він відповідає за їх спасіння. Є пастирем. Священик – це покликання, яке є до останнього подиху. Він повинен бути прикладом духовності. На проповідях я завжди акцентую на духовності, на прощенні, на терпеливості, якої зараз не вистачає. Віра має бути твердою і непохитною.
– Що побажаєте своїм парафіянам у цей святковий день?
– Святий Миколай – приклад доброти і щирості. Нехай він огорне кожного своєю турботою і любов’ю. Миру усім, злагоди, добробуту. Хай у кожній сім’ї будуть духовність і молитва, які приноситимуть благословення Господнє. Також бажаю усім щедрого Миколая.
Уляна СЛІПЕЦЬ.