Головна Духовне Вклад Андрея Шептицького у розвиток духовної спадщини українського народу

Вклад Андрея Шептицького у розвиток духовної спадщини українського народу

399
0

Постать митрополита Андрея Шептицького в історії українського народу і його культури займає непересічне місце. Сорок чотири роки він вдало вів через шторми, бурі і рифи суспільних катаклізмів корабель Української греко-католицької церкви. На різних етапах суспільно-політичного процесу першої половини ХХ ст. він, як глава церкви, проявив себе мудрим тактиком  і далекоглядним політичним діячем, меценатом української культури і високоморальною людиною, що заслуговує на святість.

Сьогодні ми, зголодовані за правдою, прагнемо осягнути феномен митрополита Андрея Шептицького. Звідки ідуть витоки українського Мойсея, в яких коріннях  черпав він довготривалу наснагу для діяльності на благо людей? Соціальне служіння митрополита, християнське виховання крізь призму вчення і благодійництво — саме цим напрямкам була приурочена науково-практична конференція, організована відділом освіти Жовківської РДА, комісією з питань освіти та виховання Сокальсько-Жовківської єпархії у рамках відзначення 150-річчя від дня народження громадського та релігійного діяча Андрея Шептицького.

Розпочалася конференція з виконання гімну «Боже великий, єдиний» учнями Жовківської ЗОШ № 3 та всіма учасниками. Далі Стефанія Сліпець, методист ІМЦО, передала вітання керівника відділу освіти Михайла Коваля та запросила усіх до плідної та змістовної співпраці. Відтак о. Ярослав Петруха, декан Жовківський, у своєму звертальному слові зазначив: «…за все своє життя митрополит Андрей стільки встиг зробити як для Церкви, так і для всієї української нації, скільки досі не зробив жоден церковний діяч. Його життя – це ціла духовна епоха. Тому сьогодні можемо по-справжньому пишатися тим, що ми мали і маємо такого особливого Божого Провідника. Бо  його ідеї, його діяння, заповіти, вчення, його дух продовжують жити серед нас, і він все ще залишається для нас духовним Батьком. Здається, що і нині, його очі, з отим особливим духовним світлом віри і мудрості дивляться на нас і тепер».

Кожен період української історії має своїх будівничих, відомих і шанованих. Саме вони є найбільшим скарбом України. Серед них і Андрей Шептицький. Щоб бути великим, треба бути людиною великої ідеї та великого характеру. Коли людина живе на засадах цієї ідеї, для ідеї працює, для ідеї терпить, то, обійнявши провідне становище, стає справжнім провідником. Великі люди завжди є гордістю, цвітом, красою нації.

Олег Огірко, доцент кафедри філософії ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Гжицького, кандидат фізико-математичних наук, у своєму виступі розкрив тему «Митрополит Андрей Шептицький та християнське виховання молоді». Доповнили його Роман Кабацький, вчитель християнської етики гімназії м. Дрогобича, та Оксана Скиба, вчитель української мови і літератури Жовківської ЗОШ № 1: «Говорячи про багатогранну діяльність Слуги Божого митрополита Андрея, мусимо визнати, що велику частину її займала праця над майбутнім українського народу, праця над молоддю. Засадничу роль у вихованні підростаючого покоління митрополит відводив сім’ї та родині. Саме вона, на його думку, є основним осередям християнського виховання. Строгим обов’язком сім’ї він називав плекання духовності молодих людей…».

Лариса Василишин, директор Львівської української гуманітарної гімназії ім. О. Степанів, заступник голови комісії Львівської міської ради з медицини, освіти та соціального захисту, підняла тему християнського виховання крізь призму вчення митрополита. А Галина Сохань, доцент кафедри суспільствознавчої і культурологічної освіти Львівського ОІППО, кандидат філологічних наук доповіла про благодійництво, бачення з перспективи часу.

Ігор Гусаков, асистент кафедри суспільствознавчої і культурологічної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, розповів про соціальні візії митрополита крізь призму Пастирських послань. «За сорок і кілька років свого єпископського служіння Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький: у роках 1899-1900 – єпископ Станиславівський, а в роках 1901-1944 – архієпископ Львівський і Митрополит Галицький – дуже багато написав. Це – пастирські послання, богословські твори, документи і листи загальноцерковного значення. Діяльність митрополита була надзвичайно різноманітною. Він не обмежувався однією ділянкою. Окрім церковно-релігійної діяльності, охоплював усі без винятку царини української культури й життя на українських землях, проявляючи знання як багатогранна особистість».

Гаслом сьогодення є: єднаймося, бо ми – українці і хочемо незалежної України. Прикро, але те гасло не посилює єдності, а лиш поглиблює конфронтацію, протиставляє амбіції україномовного і російсько-мовного громадянства, православних і католиків. Шлях до єдності Андрей Шептицький вбачав в екуменізмі, в поглибленні релігійного життя – на площину життя політичного він переніс такі потрібні і святі Христові слова «возлюби ближнього».

На завершення конференції о. Михайло Микита, голова комісії з питань освіти та виховання Сокальсько-Жовківської єпархії, наголосив на необхідності співпраці церкви та освітніх закладів.

Отож постать одного з найвизначніших діячів української історії ХХ століття митрополита Андрея Шептицького посідає визначне місце в історії українського народу. Всебічна обдарованість Великого Українця, глибоко аналітичний склад розуму асоціювалися з мудрою тактикою глави Церкви та громадського і політичного діяча. Пророчо й актуально звучать сьогодні слова митрополита з далекого 1941 року: «Усі, хто почуваються українцями і хотять працювати для добра України, нехай забудуть про які-небудь партійні роздори, нехай працюють в єдності і згоді над відбудовою так дуже знищеного большевиками нашого економічного, просвітного і культурно життя. Тоді в Бозі надія, що на підвалинах солідарності і усильної праці всіх українців постане соборна Україна не тільки як велике слово і ідея, але як живий, життєздатний, здоровий, могутній, державний організм, побудований жертвою життя одних, а муравельною працею, залізними зусиллями і трудами других».

Зоряна ГУМНИЦЬКА.