У народі кажуть, що той, хто доживе до праправнуків — по-справжньому щасливий. Справді, таке нечасто трапляється. Мабуть, Господь щедро віддячує за гідно пройдений земний шлях.
Божої ласки і довголіття удостоїлась Ганна Дмитрівна Верещак, яка проживає у селі Городжеві. Саме 8 Березня, у Міжнародний жіночий день, Ганна Дмитрівна відзначила 93 річницю з дня народження.
Пані Ганна народилась у багатодітній сім’ї, де окрім неї виховували п’ятьох братиків та сестричок. Нелегке життя було у тодішні часи. У невеличкій хатині, де у ті роки про достаток і не йшлося, завжди було гамірно. Ще б нічого, якби не війна. Важко згадує Ганна Дмитрівна ці роки:
— Тата вбили німці… Ми дізнались про це аж через деякий час. Тоді мама з чотирма дітьми була вивезена до Сибіру. Я залишилась тут, оскільки вже була заміжня. Повернулись на батьківщину аж у 1956 році.
У 18 років Ганна вийшла заміж за місцевого парубка Дмитра, з яким народила та виховала чотирьох діточок — троє синів та донечку. Сьогодні донька Надія є підтримкою та опорою Ганні Дмит-рівні, адже проживає разом із нею.
— Мій Дмитро був дуже доброю людиною — люблячим чоловіком і турботливим батьком. У всьому мені допомагав, — із усмішкою та теплом розповідає п. Ганна. — Пригадую, як ходив до Рави-Руської (20 км) та Жовкви (25 км) на ринок, аби купити продукти та одяг для мене і дітей. Дмитро завжди дбав про нас. Ми прожили разом 62 роки…
Ганну Дмитрівну у Городжеві знають як вмілу куховарку. У свій час не одне весілля відправила. Молодята завжди запрошували за господиню, адже знали – її страви смакуватимуть усі. Пані Ганна також була відомою у селі кравчинею.
— Спочатку шила дитячий одяг, потім взялась і за дорослий. Найчастіше доводилось шити чоловічі сорочки. Хлопці, які приходили з армії, наступного дня вже були у мене. Тоді не було можливості купувати одяг.
У п. Ганни – золоті руки. Її вишивки й сьогодні зберігають у храмі. Скільки ночей просиділа за ними! З любов’ю перетягувала кожну ниточку. Сьогодні Ганна Дмитрівна багато часу приділяє молитві, випрошує у Бога ласки для рідних. А їх у неї багато – 4 дітей, 12 онуків, 23 правнуків та 9 праправнуків! Хіба ще щось потрібно для щастя?!
Довгожителька – надзвичайно привітна та гостинна. Скромно розповіла про нелегке життя. З її слів, Божа поміч та любов і підтримка рідних додають сил. Вона вдячна Господу за усе, що вдалось пережити.
Здоров’я Вам, Ганно Дмитрівно, тепла, розуміння та Божої ласки!
Уляна КОПОТЬ.
