У серпні 1895 року в Жовкві в монастирі отців чину святого Василія Великого (ЧСВВ) за сприяння протоігумена Галицької провінції о. Клима Дарницького та ігумена жовківського монастиря о. Купріяна Козловського була відкрита друкарня, яка стала одним з найголовніших ви-давничих осередків Галичини (нині — це найстарша діюча друкарня в Україні). Тут друкувалася богослужбова літургічна література, наукові й науково-популярні праці (у «Записках ЧСВВ»), прозові та поетичні твори релігійного змісту, дитяча духовна література.
Книги друкарні широко розповсюджувались у багатьох країнах світу, що свідчило про високу культуру книговидання. З архівних джерел відомо, що 27 квітня 1897 року ігумен монастиря св. Онуфрія у Львові Андрей Шептицький привіз до монастиря рукопис першого числа заснованого ним релігійного часопису «Місіонар». Відтоді цей журнал почав виходити двічі на місяць і досяг небувалого на той час накладу: у 1897-1906 рр. — до 20 тисяч екземплярів, у 1928 році — 30 тисяч.
1939-го друкарня була націоналізована радянською владою і передана районній редакції газети. У серпні 1944 року друкарня націоналізована вдруге. Все, що в ній друкувалось, було під пильним партійним оком в особі львівських цензорів.
У фондах Центрального державного архіву громадських організацій (ЦДАГО) України зберігається довідка (російською мовою) про друкарню у Жовкві, підписана у Львові 26 серпня 1944 року в. о. начальника управління у справах поліграфії і видавництв при Раді народних комісарів УРСР. З довідки дізнаємось, що друкарня знаходиться у власності католицького монастиря і розміщується у двох великих залах, в одному залі — друкарський і складальний цехи, в другому — палітурний цех. Як видно з документа, обладнання друкарні на той час складалось з: друкарських плоских машин рояльних 6-го формату — 4; американок «Вікторія» — 2; різальних машин — 1; дротошвейних 3-х скобочних — 1; дро-
тошвейних, 1 — скобочних — 1; круглильних — 2; профірувальних ручних — 1; cкладальний цех, 8 реалів з касами та інший друкарський інвентар.
Всі друкарські частини палітурних машин працюють моторами, оскільки монастир має свій електродвигун. Як відзначається у довідці, обладнання і вся друкарня утримуються у зразковому порядку.
Для прийому друкарні від власника — монастиря — Жовківський РК КП(б)У відрядив спеціальну комісію. Після передачі друкарні у державну власність райком партії запропонував залишити для Жовкви одну (з чотирьох) плоску машину, одну (з двох) американку, різальну, профірувальну і необхідну кількість шрифтів, а решту відправити для зміцнення (!) поліграфічної бази до Києва.
Лише у 1993 році Львівська обласна влада повернула друкарню власнику — отцям василіянам — і вона нині належить видавництву «Місіонар». Друкарня і надалі залишається потужним видавничим осередком, співпрацює з видавництвами зарубіжжя, з відомими вітчизняними авторами, продовжує друкувати книги і надає різні поліграфічні послуги,
зокрема офсетний друк середнього і малого формату, шиття нитками і дротом, безшвейне термоскріплення, виготовлення книг у м’якій обкладинці та в твердій палітурці, лакування, ламінування, тиснення обкладинок. Видання друкарні відзначаються різноманітністю тематики, високим рівнем поліграфічного виконання та художнього оформлення, про що засвідчують нагороди та різноманітні відзнаки. Їх, як і деяке понадстолітнє поліграфічне обладнання, можна побачити, відвідавши музей славної, унікальної друкарні.
Свого часу доводилося часто бувати в друкарні у службових і особистих справах. Тут у 1978 році друкував автореферат кандидатської дисертації. Часто спілкувався з її багатолітнім директором блаженої пам’яті Ксаверієм Івановичем Галанем.
Ярослав СЕРКІЗ, кандидат історичних наук
