Головна Історія В Городжеві відбулася година історії, приурочена 30-й річниці Чорнобильської трагедії

В Городжеві відбулася година історії, приурочена 30-й річниці Чорнобильської трагедії

167
0

Поріс чорнобилем Чорнобиль, бідою нашою поріс
І засурмив третій Ангел, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип.
І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин.
Об’явл. св. Івана Богослова. Глава 8, вірші 10,11.
Тоді ще тихо Прип’ять спала,
Чорнобиль вдалині дрімав,
Коли страхітлива заграва
Вкраїнське небо розірвала,—
І мертвим край навіки став.

Такими словами завідувач бібліотеки М. М. Кирик розпочала годину історії, приурочену 30-й річниці Чорнобильської трагедії, яка пройшла в Народному домі с. Городжева.

Очевидець трагедії М. М. Білецький розповів присутнім (учням 2-6 класів та їх наставникам), як уночі, 26 квітня 1986 року, о 1 год. 23 хв., коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний…

Наслідки вибуху сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин зі зони реактора, які чорною хмарою перенеслись на великі відстані. Чорнобильська аварія залишила після себе «сліди», які ще багато-багато років будуть змивати здоров’я. (Чотирьох знайомих, які теж були ліквідаторами на ЧАЕС, уже немає в живих).

Спочатку їм не говорили про небезпеку, на яку наражаються, та, через надмірну  обережність і побачене, усі розуміли, що відбувається щось страшне: одяг змінювали часто, для техніки  зробили своєрідний «цвинтар», бо назад дороги не було, усе навкруги було покрите чимось незрозумілим, стривожені люди з речами першої необхідності  покидали рідні домівки. Як зазначив Микола Миколайович, ця  трагедія була страшнішою від війни і дай, Боже, щоб вона ніколи не повторилася. Розповідь очевидця діти доповнили віршами про Чорнобиль. З особливим трепетом і по-дорослому линули слова розпачу  з уст Олега Кріля, Віри Панчишин, Романа Гринчука та Христини Семочко. Присутні не могли стримати сліз, а перед очима очевидця (за його словами) все  постало заново.

Ганна Білан, директор Народного дому, подякувала пану Миколі за  розповідь про ту страшну трагедію, побажала міцного здоров’я і мирного неба для всіх. Зустріч завершилася    «Молитвою»  в авторському виконанні Вірусі  Панчишин.

На жаль, Чорнобильську катастрофу відчуватиме ще не одне покоління, оскільки головним її наслідком є радіація, незрима й невідчутна, здатна діяти протягом тисяч років і на великих територіях. Саме тому тема Чорнобильської трагедії близька не лише українцям, а й людям усього світу. Цей день буде завжди об'єднувати покоління і народи одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.

С. Я. КРІЛЬ.