На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку — і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби зі злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власні життя.
То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь — Ні! Підтвердженням цього стало повсюдне вшанування героїв Небесної Сотні. Не залишився осторонь і Жовківський район.
— Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття в центрі Європи – в Києві, — такими сумними словами розпочала ведуча Галина Клин віче-реквієм на площі Вічевій м. Жовкви. – Кожен із цієї Небесної Сотні, як і ми з вами, мали свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.
Далі священнослужителі місцевих церков відслужили Панахиду за загиблими.
Багато пісень, віршів склав народ, щоб вшанувати подвиг Героїв, які віддали своє життя за те, щоб ми жили в оновленій країні. Вірші Людмили Максимлюк, присвячені Небесній Сотні, бійцям, які боронять нашу державу на Сході України; Соломії Бранець, колишньої гуртківки Центру творчості – читали учні ЗОШ № 3 і № 2 м. Жовкви Юлія Кульчицька та Таня Гожельник, а також Лілія Тижник (Любельська ЗОШ).
Трагічні лютневі події обірвали життя сотні людей, справжніх патріотів, які могли багато зробити для своєї Вітчизни. Але не судилося… Пам’ять про них буде вічно жити в наших серцях і серцях прийдешніх поколінь. Пісні – «Нашим Героям» та «Небесна сотня, тільки щоб не даремно…» виконали Аліна Дем’янець та діти народної вокальної студії Вікторії Кирилюк. Своїми спогадами поділилися учасники подій на Майдані Андрій Умрихін і Богдан Юрдига.
Жахливі події останніх місяців, які відбуваються на Сході України, перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей. Усі свідомі Українці (і немає значення якою мовою вони розмовляють) піднялися на захист своєї Батьківщини. Хтось боронить її територію на Сході, хтось займається волонтерством і до-помагає армії, хтось збирає продукти і передає воїнам на Схід. Гуртківці Центру творчості (керівник Ірина Чурій) також долучилися до цієї благородної справи: діти шили рукавиці, плели маскувальні сітки, на благодійному концерті народної вокальної студії Вікторії Кирилюк, новорічному ярмарку збирали кошти на допомогу бійцям АТО; Анатолій Щурик неодноразово зі своїми вихованцями підносив дух бійцям, робили ангелики-обереги, малювали малюнки, які передавали воїнам на Схід. Проти путінського окупанта піднялася вся країна. І не тільки в Україні люди розуміють політику агресора. Вся демократична Європа й українська національна спільнота поза межами українських земель, відчуваючи духовний зв’язок із Україною, висловлює нам свою підтримку. Але так вже хочеться миру, миру і спокою, щоб жити і працювати на благо України і свого народу.
Вшануй молитвою, як треба,
Вкраїнцю, тих, що полягли,
Вони за тим злетіли в небо,
Щоб в мирі й щасті ми жили!
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
P.S. Прикро, що, як завше, о. Степан (церква св. апп. Петра і Павла) стоїть осторонь життя нашої Жовкви. Чомусь думалося, що після таких трагічних і болючих подій, які відбулися рік тому, а також тривають і сьогодні на східних рубежах держави, священнослужитель разом із своїми парафіянами почне долучатися до велелюдних акцій і зрозуміє, що стояти осторонь не можна, але не так гадалося, як є…
