Головна Культура Як небо блакитне – ти вічний без краю…

Як небо блакитне – ти вічний без краю…

155
0

Сьогодні, коли Україна стала місцем найжорстокіших експериментів віку, Шевченкове слово світить нам у вічі так, як ще ніколи не світило. Україна перейшла долиною смерті, і якщо її навіть змушують оглядатися, вона не зупиниться і не заклякне. Важливо, щоб над головами всіх була святиня — як сонце, однакове для всіх. І ця святиня — Кобзар.

Днями у Старосільській ЗОШ І-ІІ ступенів учні, батьки, вчителі вкотре почули Шевченкове слово. Слово праведне, слово пророче…

Готуючись до святкування урочистостей з нагоди 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка, школярі вивчили поезії і читали їх напам’ять. Участь у конкурсі на краще читання вірша взяли участь як старшокласники, так і наймолодші учні.

Із вступним словом звернулася до присутніх вчитель української мови і літератури О.Каліка. Далі поезії звучали з уст дітей. Це «Думка», «До Основ’яненка», «Розрита могила», «За сонцем хмаронька пливе» та ін. Вразили слухачів фрагмент поеми «Катерина» у виконанні Ольги Котик, учениці 9 класу, «На Великдень на соломі», який читала Олена Добрівська, учениця 3 класу. Переможцем конкурсу журі визначило Марту Харечко, ученицю 7 класу, яка мандрувала сторінками «Кобзаря», вивчивши велику поему «Петрусь».

Подякувала учням за виступ директор школи Л. Харпола, яка вручила призи як переможцям, так і всім учасникам свята.

Щирий уклін тобі, дорогий пророче. Щоразу приходимо до тебе на науку.

Бібліотекар  Г. Костик.