Навчити учня роздумувати, логічно та свідомо мислити — завдання, яке має ставити перед собою кожен педагог, прийшовши на урок. Почасти потрібен власний підхід, своє бачення та розуміння подачі матеріалу, аби сприйняття його та засвоєння мало найвищий відсоток користі.
До уваги читачів, насамперед викладачів, варіант можливого тематичного матеріалу вчителя-вихователя КЗЛОР «Жовківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів»
Ігоря ПОЛУСИТКА
Мета: Довести учням, що тільки справжня духовність дає сенс життю людини. Показати, що внутрішній світ людини — важливіший, ніж його фізичний чи матеріальний стан.
Розвивати здатність до емпатії (здатності відчути себе на місці іншого); викликати бажання підтримувати самотніх людей похилого віку. Спонукати до серйозного ставлення до життя.
Наочність: Портрет жінки похилого віку. Використані біблійні вірші: Єв. от Луки, 16: 19-31. Ключовий вірш: Об’явлення 3:20: «Ось, Я стою під дверима та стукаю, коли хто почує Мій голос, і двері відчинить, Я до нього ввійду». Міжпредметні зв’язки: українська література. Список літературних джерел: 1. Біблія. 2. О. Мень. Світло в пітьмі сяє. 3. С. Бабій. Оповідання.
Структура заняття
І. Організаційний етап. 1. Привітання, налагодження контакту з дітьми. 2. Молитва. 3. Вчитель. Ми живемо на землі, яка прекрасна за будь-якої пори року: весни, літа, осені, зими. Прекрасне людське життя: чи то дитинство і юність, сповнені весняної свіжості і дзвінкості літа, чи то старість, по-осінньому збагачена досвідом і мудрістю. Саме цій порі людського життя ми присвячуємо сьогоднішній урок. Як восени збирають дари землі, так і в старості людина збирає плоди свого прожитого життя, виважує їх, радіє зібраному або у відчаї змахує рукою. Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ.
II. Актуалізація знань, перевірка вивченого
Вчитель.
— Задумаємось над цими питаннями. Старість… Що це?
— Чи холодно людині у її осінні роки? Чи завжди старість зігріта турботою? Якою вона буває?
— Чи буває старість самотньою?
Старість — це не тільки фізичний стан тіла. Старість, як підсумок життя, означає щось більше. Мудрість, досвід, пора підсумків і плодів, пора осмислення прожитих років — якими повинні вони бути, оці прожиті роки? І якими не повинні бути?
III. Виклад нового матеріалу
1. Вчитель. Є розповідь про чоловіка, який у дитинстві побачив стіну, а в ній — зелені двері. Він відчинив їх, увійшов і побачив чарівний сад. Там росли дивовижні квіти, гралися чудові звірі. І казкової доброти жінки вітали його. Як уві сні, він вийшов звідти. Йому так не хотілося залишати цей чарівний сад. І жінки — хоронительки саду сказали йому: «Коли-небудь ти до нас повернешся, але тільки, якщо захочеш».
І от через багато-багато років, коли він вже був студентом і їхав цією ж вулицею, раптом побачив цю давно забуту стіну і ту зелену хвіртку. Він хотів гукнути водієві: «Зупинись!», але подумав: «Я запізнюся на екзамен», і поїхав далі, думаючи: «Я повернуся і потім постукаю у цю хвіртку»’. Та коли він повернувся, цих дверей вже не побачив. Стояли будівлі, була стіна, а ніякої хвіртки не було. І так бувало кілька разів за його життя. Коли він кудись поспішав у своїх справах, раптом перед його очима виникала стіна і таємнича хвіртка до чарівного саду, і він говорив собі: «Ось воно, але зараз мені ніколи, зараз я маю поспішати, на зворотному шляху зайду». Але зворотного шляху не було.
І коли він постарів, то збагнув, що марно поспішав, що все це було пусте, що він гнався за привидом, а головне щастя свого життя прогавив. І тоді він вийшов вночі, сповнений відчаю, і став тинятися цією вулицею, сподіваючись побачити і стіну, і хвіртку. А вранці його знайшли мертвим. Він впав у темряві до ями.
2. Бесіда.
— Що ж втратила ця людина?
— Чому саме в старості він зрозумів, що не того прагнув, чого так хотів знайти?
— У якій притчі Нового Заповіту можна знайти підтвердження нашим висновкам?
— Це притча про багача і Лазаря. Чому після земного життя багач і Лазар потрапляють у різні світи?
— Бог завжди залишає місце для себе в серці людини. І поки людина не встановлює зв’язок з Богом, який був втрачений Адамом і Євою в раю, до тих пір вона не має спокою, постійно невдоволена, постійно шукає любові, вимагаючи її від людей. І лише тоді, коли вона має тісні стосунки з Богом, тоді людина набуває спокою, миру і здатна дарувати любов іншим. Вдивимося в це обличчя старої жінки.
(Демонструє портрет жінки).
— Вкрите зморшками, позначене прожитими роками волосся. А що ви могли б сказати про її внутрішній стан?
— Ми не знаємо біографії цієї людини, але художник зумів зробити її опис на обличчі, відображуючи її внутрішній стан — стан спокою, в цієї людини немає страху.
Дуже часто старість супроводжується самотністю. У С. Бабія є оповідання «Осика».
3. (Читання оповідання).
Старий чоловік, якого в селі прозвали Осикою, залишився самотнім. Жінка померла під час пологів. Давно вже його душа не відчувала тепла. Тільки кларнет, який припав пилом, нагадував йому про минуле життя — живе, наповнене, коли в людей світилися очі, тому що Осика запалював їх кларнетом. Тепер старого Осику рятувала від холоду самотності чарка. Люди думали, що він ходить до них через чарку, але не згадували вони, що Осиці потрібно було чути людські голоси і відчути хоча б часточку турботи. Він приходив і на цвинтар, бо на цвинтарі було безлюдно і порожньо, як на душі цього старого чоловіка. Вже й не сподівався Осика, що зігріє свою душу. Пройшла гроза, не тільки, як весняна вода, але й як очищення (була Пасха, і старий сприйняв дощ як символ очищення і воскресіння). Страх, що оволодів Осикою, раптом перейшов у дивне піднесення, яке розлилося несподіваним теплом. Оце тільки заясніє, люд знову поверне на могилки.
IV. Закріплення знань, виховування характеру
Вчитель. Це триває і тепер. Воскресіння Христове невидиме, але відчутно з’являється кожному. І Христос приходить до кожного, стукаючись у двері серця, знаходячи для кожного Свої слова. «Ось, Я стою під дверима та стукаю, коли хто почує Мій голос, і двері відчинить, Я до нього ввійду» (Об’яв. 3:20). І наша справа — почути, відгукнутися на цей стукіт, тому що Господь прийшов спасти, надихнути і змінити життя не просто всіх, а кожного з нас. І якщо ми запросимо Христа в своє серце, то підсумок нашого життя — старість, буде гарною, спокійною, несамотньою, а сповненою любові, надії на зустріч з Ісусом Христом.
КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ:
І. Вибери правильну відповідь:
А) Старість це: 1. Фізичний стан, у якому перебуває людина, яка прожила багато років. 2. Особливий стан людської душі, надбання життєвого досвіду. 3. 1 та 2. (Відповідь: 3).
Б) Осика був: 1. Відчайдушним молодим чоловіком. 2. Самотньою старою людиною. 3. Старим злим сторожем. 4. 2, 3. (Відповідь: 2).
В) Самотності та смутку в старості можна уникнути, якщо: 1. Забезпечиш свою старість матеріальним добром. 2. Маєш багато вірних друзів. 3. Стежиш за вихованням своїх дітей. 4. Маєш сенс життя, який надає Бог. 5. 1, 4. (Відповідь: 4).
II. Питання.
1. Чому багато старих людей відчувають себе самотніми? 2. Як
впливають рішення, прийняті в молоді роки, на внутрішній стан людини у старості? 3. Яким чином, на вашу думку, можна зберегти душу молодою, навіть до смерті?
III. Творче завдання. Написати твір на тему: «Якою я уявляю свою старість».
