Надзвичайно приємною та несподіваною новиною для учнів та педагогів НВК «Рава-Руська школа-гімназія» стало оприлюднення рейтингу загальноосвітніх закладів за результатами ЗНО з української мови і літератури, що було проведене у 2015 році, за даними якого на 9 місці серед майже 7400 шкіл України опинилася Рава-Руська гімназія. Це направду високий здобуток, яким може похвалитися справжній лідер. Отож, «посаг» у гімназистів і справді вагомий, і це дозволяє однозначно стверджувати, що вузи таким абітурієнтам гарбуза не готуватимуть.
Журналістам «Відродження» неодмінно захотілось відвідати гімназію у місті на кордоні. Тут нас зустріла сама керівник – Іванна Володимирівна Данкевич, яка й розповіла багато цікавого про освітній заклад.
З надзвичайною стриманістю директор говорила про успіхи своїх випускників. Секретом досягнення високих результатів вважає поглиблене навчання рідної мови у школі – у десятому та одинадцятому класах (упродовж двох років) учні мали по 4 уроки мови та по 4 літератури на тиждень (і ще один додатковий). Тому й результат не забарився – середній бал 9,6. Високим є і середній бал із усіх предметів ЗНО, що складали цьогоріч гімназисти – це 8,7.
В учительській на стіні між вікнами Іванна Володимирівна показує шкільний талісман – ікону Святої Терезії, кармелітської монахині, однієї з нечисленних святих Католицької Церкви, яку за її щоденник спогадів «Історія однієї душі» у 1999 році було проголошено Вчителем Церкви (одну із трьох жінок!). Цю іконку, розповіла директор, що подарували гімназії сестри-домініканки, вчепили саме на тому місці, де постійно після щорічних ремонтів проявлялася якась невідома пляма. Якось до гімназії з візитом завітав дуже старенький священик з Польщі і, увійшовши до учительської та побачивши цю ікону, наче закам янів і почав довго молитися. Завершивши молитву, він залишив на іконі свою намолену вервицю. Згодом, на питання педагогів, що так здивувало духівника, він розповів, як багато років тому, одразу після другої світової війни, був тут, у жіночій школі при монастирі, і на цьому ж місці молився до… Святої Терезії. Що ж це значить? Свята повернулася у школу?..
…Ще у далекому 1885 тут, на місці теперішньої гімназії, була зведена будівля, згодом добудовано каплицю. З часом будівлю знесли, а до каплиці у 1906 році добудували двоповерхове приміщення, де при жіночому монастирі почала діяти школа для дівчат. Чотирнадцятеро сестер-служебниць навчали шістсот учениць із Рави та околиць.
І так вже більше століття ці стіни є храмом знань. З 1995-го школа стала гімназією, а з 2009-го – навчально-виховним комплексом.
Іванні Володимирівні, коли у 2004 приступила керувати закладом, дісталася школа, приміщення якої сильно постраждало внаслідок пожежі. Тоді через застарілу електропроводку вогнем було знищено увесь дах та частину перекриття. Вже тепер ця надзвичайно скромна жінка зізнається, що просто уявити собі не могла, скільки часу, коштів та матеріалів доведеться затратити, аби учні сіли за парти. Й завдяки умілому керівництву, злагодженій роботі та невтомній праці роботящих рук через два місяці гімназисти розпочали навчання.
Дотепер, зауважує директор закладу, щорічними ремонтними роботами гімназія оговтується від наслідків вогню. Приміщення старе, потребує у всьому доброго господарського ока. У всіх класах на першому поверсі силами батьків поміняні двері (вже й у одному класі на другому). Цьогоріч у кабінеті хімії встановлено витяжну шафу (надав районний відділ освіти), водопровід, каналізацію та витяжку у класі допоміг облаштувати обласний депутат Іван Бокало, за кошти меценатів придбано нові стенди. Повністю замінюється підлога у кабінеті трудового навчання – тут щоденно працюють майстри. За сучасними вимогами вже кілька років тому були обладнані санвузли – тут є гаряча вода, все необхідне для дівчачої та хлоп’ячої вбиралень (доклалися відділ освіти, Іван Бокало та Тарас Козак).
Зараз у гімназії завершуються поточні ремонтні роботи. Майже у всіх класах чисто та прибрано, пахне пофарбована підлога. Приємно вразять дітей та вчителів оновлені східці до головних вхідних дверей гімназії – з кольорової бруківки їх днями виклав дідусь однієї з учениць, зробивши такий гарний подарунок школі.
Іванна Володимирівна із захопленням розповіла нам й про шкільний сад, що буяє зеленню позаду школи. Тут умілі хазяї вже збирають врожаї йошти, персиків та слив.
Тож двадцять троє першачків, які переступлять першовересневого ранку поріг славної Рава-Руської гімназії, окрім міцних знань, сподіваємось, отримають й добрі господарські навички, що дуже знадобляться їм у майбутньому житті.
Надія Байбула.
