22-23 лютого в Україні було оголошено Днем жалоби. На Майдані вперше не було жодного пострілу, а тим більше феєрверків. Свічка пам’яті за загиблими ранила душу кожного українця, хто стояв на Майдані. Здавалося, що в українців кардинально змінилось мислення. Люди розуміли, що ті, хто загинув протягом часу протистояння, відійшли на той світ за кожного з нас. Серце розривалося на дві половини – одна в жалобі, інша – в надії.
Чи потрібні були такі жертви Україні? Звичайно, що – ні. Похорони Героїв України доводять, що відійшли від нас найкращі люди. Жоден із них не був жорстоким, не палав гнівом, не йшов на беркутівця у напад. Знову відбувся факт знищення самосвідомих українців, і дай, Боже, щоб жодне покоління не вимовило про цих людей поганого слова, як це часто чуємо у бік бандерівців, які також полягли за свій народ. Полягли найкращі і безстрашні. Одна справа дивитися з екранів телебачення і коментувати, якби я вчинив, інша справа, коли ти в реальних обставинах.
Я ніколи не розуміла боягузливих людей, і не вірю тим, які, захищаючи свою шкуру, перефарбовуються під будь-яку владу, аби втриматися на своїй посаді, принижують гідність інших, більш достойних, вважають, що він не має права на слово, на думку, на вчинок. Сотні жовківчан стали учасниками Майданів у Києві та у Львові. Багато з них були на протистояннях, дехто тижнями роздавав чай, їжу, прибирав, ходив на чергування, на молитви, записався в ряди самооборони чи щонеділі приїжджав на віче. Ці люди жертвували здоров’ям і часом, вільно висловлювали свої думки і кожен заявляв «На Майдані я чую себе, як вдома». Вважаю, повернувшись на Жовківщину, ці люди і надалі займатимуть активну громадську позицію і самі не даватимуть хабарі, сміливіше висловлюватимуть свою думку на безчинства.
Дай Боже, щоб сьогоднішня ситуація стала великим уроком, і кожен із нас міг гідно подивитися один одному в очі. Але для цього, як вважають люди, що стоять на Майдані перед великою сценою, потрібно зробити багато справ.
Сьогоднішні нагальні кадрові призначення в силові структури — це єдине вимушене рішення, яке повинно Україну вивести з тяжкої ситуації. Але подальші кроки все ж повинні вирішуватись перед Майданом, щоб люди не озлоблювалися від невідомості. Потрібно унеможливити вхід до влади тих, хто при кожній її зміні перефарбовується. Особливим чином це стосується на місцях, в регіонах, де кожен з нас добре знає усіх.
Українці повинні змінитись у глибині душі, особливо це стосується відкритості та корупції. Чому люди так часто «підтакують», беззаперечно погоджуються чи обурюються у кулуарах на те, що їм не подобається? Тому що бояться. Мусять змінитися.
Потрібно ввести важливе правило – «Ні!» родинній корупції, адже знаємо, що цілі родинні клани обіймають посади, і, не дай Боже, комусь чужому туди прорватися. Заклюють. При прийнятті на керівну посаду, варто б перевірити кандидата на детекторі брехні, а за порушення Закону, хоч на перших порах, прив’язувати до стовпа ганьби, як це сталося із начальником митниці в Ужгороді.
У сьогоднішній час, політики повинні чітко зрозуміти: народ боровся і стояв на Майдані за зміну системи, а це означає, що в кожну галузь повинен прийти новий керівник, нова молода особа із новим мисленням. Люди, які працювали у минулому, у кращому випадку, хай стануть підлеглими. Повне перезавантаження влади стосується усіх рівнів. Та найголовніше, як вважає простий люд на Майдані, виконавці повинні звітувати перед народом.
Все, що стосується уряду, то він мусить оголосити пріоритети економічної та соціальної політики, спростити податкову процедуру та дозвільні правила, провести інтеграційну культурно-освітню політику, заперечити будь-які прояви сепаратизму і забезпечити свободу слова.
Вітаю також і новостворений Народний Контроль України. Щоб не повторити минулих помилок 2004 року, він повинен чітко контролювати наступну владу, міліцію, армію та інші силові структури. Потрібно розпочати боротьбу проти корупції та зловживання посадами у всіх сферах влади і в усіх регіонах України. Як журналіст, розумію, що свій страх переборола на Майдані, і тому сьогодні хочу долучитися до розбудови новітньої сторінки України, а відтак, справедливої, європейської, економічно-розвинутої України, в якій будуть всі соціально захищені та почувати себе господарями на своїй землі.
Слава Україні! Героям Слава!
Галина Фесюк.
