У день відвідин Кам’яногірської сільської ради творчими працівниками редакції у село цьогоріч вперше прилетів лелека, незважаючи на засніжену зимову пору. У Наталії та Андрія Симаків народився третій синочок, це п’ята дитина у сім’ї (дві дівчини і три хлопці). Відтепер разом із Оксанами, які 6 лютого святкують іменини, новонароджений малюк відзначатиме свій день народження.
Впевнені, і з нами погодяться читачі, що найбільшою гордістю кожного міста чи села є його мешканці. Кам’яногірці завжди захоплюють своєю відвертою щирістю, працьовитістю і випромінюваним оптимізмом. Їх енергія й позитив допомагають досягати поставлених цілей, долати труднощі.
Помітні зрушення
За неповне двадцятиріччя Кам’яна Гора перетворилася із бригадного (колись тут була тракторна бригада колгоспу ім. І. Франка), у деякій мірі закинутого, села у перспективне й самодостатнє. У березні 1995 року із великої Замківської сільської ради утворено чотири: Замківську, Кам’яногірську, Погариську і Підліссянську. З цього часу стараннями громади у Кам’яній Горі відчутні суттєві зміни у питаннях розвитку соціальної сфери, покращенні побутових умов людей.
У 1998 році відкрито Кам’яногірську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів на базі початкової. Навчання у рідному селі і фізично, і морально сприяє дітям, спокійні за них і батьки.
Спільними зусиллями кам’яногірці побудували каплицю на честь Усіх Святих, де разом із священиком Ярославом Кунинцем заносять свої молитви до Господа. Дім Божий став окрасою усього села.
Згодом у селі відкрито поштове відділення. Люди вчасно можуть отримувати передплачені видання, очікувані листи.
Такі суттєві зрушення вплинули на демографічні показники. За останні роки у Кам’яногірській сільській раді народжуваність переважає смертність і щороку збільшується. Так, у 2013 році народилось 17 дітей, а померло 14 людей. Нині у Кам’яній Горі більше 50 багатодітних сімей, з них у 24 родинах виховуються діти віком від 3 до 18 років. Більше 30 жінок нагороджені почесною відзнакою «Мати-героїня». У 184 дворах проживає 765 мешканців.
Коли населення збільшується, село омолоджується, бо новостворені сім’ї залишаються жити на місці — то й приємні потреби зростають.
І зігріває, і допомагає
Особливе покращення побутових умов кам’яногірці відчули, коли у селі запалили газ. Члени газового комітету, які взяли на себе найтяжчу ношу організаційних питань, два роки прокладали шлях до мети. Спочатку люди не вірили у газифікацію їх села, але крок за кроком вимальовувались реальні зрушення, і впевненість додавала сил і натхнення.
Нині більш як у ста дворах користуються благами голубого вогню. Газифікувавши будинки, мешканці покращили свої побутові умови — оселі стали комфортнішими і затишнішими. І на ціну газу ніхто не скаржиться, бо добре пам’ятає тривалий і трудомісткий процес заготівлі дров.
На черзі — газифікація соціальних установ села. Для обігріву школи, дитсадка, сільської ради і бібліотеки збудовано нову котельню. Зараз вирішується питання закупівлі спеціального газового обладнання. Кам’яногірці сподіваються, що наступного опалювального сезону їх дітей зігріватиме газ. Цього прагнуть і працівники бюджетних установ села.
Будівництво — запорука розширення
Створивши свої сім’ї (минулоріч зареєстровано 6 одружень), молоді люди задумуються над питанням житла. Своє помешкання, своє родинне гніздо — чи не головна мрія кожної людини. Десять заявників звернулися у Кам’яногірську сільську раду з проханням виділити земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва. Новий квартал забудов визначений на землях резервного фонду. Проте увесь процес загальмований через дороговартісність проектної документації, приблизно сто тисяч гривень. Для сільської ради це великі кошти.
Хто не хоче чекати нових планів, будується уже нині на старих обійстях. Таких будов у селі нараховують 10.
Охоплені любов’ю, сповнені оптимізмУ
Кожна людина найзатишніше почувається у тому місці, де народилась і живе. Таким, звісно, для кам’яногірців є їх рідне село.
«Село наше — чудове, а люди — хороші», — з особливим почуттям любові до малої батьківщини розповідає землевпорядник сільської ради, корінний житель Кам’яної Гори, Іван Мізерник. «І де б я не був, куди б не їздив у відрядження чи то у гості, але своє село не проміняв би. А яке у нас чисте повітря, багаті на природні дари ліси! Наше село чудове у будь-яку пору року!».
Голова села Надія Зінчук радіє спільним досягненням громади, і з особливим трепетом переймається подальшими потребами місцевої ради. Потребують ремонту дороги, виникають проблеми із електропостачанням. Необхідно провести централізоване каналізування центральної частини села, де зосереджені усі соціальні установи. Вирішення одних питань породжує інші.
— І так живемо, стараємось, працюємо спільно, а єдність і розуміння — запорука успіху, — впевнена Н. Зінчук. — Знаємо, що під лежачий камінь не тече вода.
Малеча поспішає до «ВіночкА»
Минулого року у Кам’яній Горі святкували радісну подію – відкриття дитячого садочку «Віночок». На дошкільний навчальний заклад тут чекали давно, тож це стало для кам’яногірців великим святом. Особливо раділа малеча. Тепер їм буде де проводити час, знаходити нових друзів, здобувати підготовчі знання.
Зараз у Кам’яногірському дошкільному навчальному закладі функціонує дві групи – середня та підготовча, у яких займаються 32 діточок. У садочку облаштовані дві відпочинкові кімнати та санвузол. Сьогодні «Віночок» працює неповний робочий день – лише чотири години, але діточки з радістю поспішають сюди. Турботу та тепло малечі тут віддають завідувач садочку Іванна Мізерник, вихователі Галина Пилипець і Марія Пилипець, а також помічники вихователів Олена Мізерник та Ірина Харечко.
— Діти із великим задоволенням приходять сюди, — розповідають вихователі. – У нас
дуже цікаво. Ми намагаємось приділити їм якнайбільше уваги, разом вивчити віршик, пісеньку, пограти ігри.
Полиці переповнені дитячою літературою, багато іграшок, стіни розмальовані… Та найголовніше – любов та опіка вихователів. Для них ці діточки, наче рідні.
Малюки наввипередки поспішають розповісти про себе.
«Мене звати Даринка. Мама привезла мене на санчатах. У нас дуже багато снігу і дуже холодно. Але мені мама купила рукавички, і я не змерзла».
«А я Наталочка. Погляньте, яка у мене сьогодні зачіска. Це мені мама зав’язала такі гарні «хвостики».
Інша дівчинка розповідає: «Мене мама не хотіла сьогодні вести у садочок. Я плакала, а бабуся казала: «Веди, чого буде вдома сидіти. Там багато дітей».
Джерело духовності
Кам’яногірці вміють не тільки добре працювати, а й змістовно відпочивати. Вони чисельно збираються на спільні святкування села, беруть у них активну участь.
Про мистецько-культурні заходи села розповіла завідувач Народного дому Надія Шумило. «Спільно з учасниками ансамблів, учнями школи, вчителями організовуємо творчі вечори, вшановуємо пам’ятні дати і події. Особливий акцент робимо на вихованні підростаючого покоління».
Оформлена при Народному домі кімната-світлиця зачаровує різнобарв’ям вишивок і розмаїттям орнаментів. До 200-річчя народження Тараса Шевченка оформлена виставка із вишитим Н. Шумило портретом Кобзаря. Привертає увагу давній жіночий вишитий костюм. Запаску або передник своєї молодості передала Параскевія Кожушко, 86-річна жителька Кам’яної Гори.
Серед багатства кнИг
Із шаною у Кам’яній Горі ставляться до книги. У всі часи тут вона була у повазі. З діда-прадіда любов до неї передавалась молодому поколінню. І сьогодні до книгозбірні поспішають як учні, так і люди старшого віку. Понад 20 років своєї праці присвятила книгам Галина Харечко.
Через її руки пройшло безліч поезій, повідань, романів. У Кам’яногірській бібліотеці налічується більше 3,5 тисяч фондів. Щороку літературу суттєво оновлюють.
— Найбільшою популярністю серед читачів користується художня література. Вона подобається усім, незалежно від віку, — розповідає бібліотекар п. Галина. — Також кам’яногірці полюбляють історію, особливо люди старшого віку.
У бібліотеці надзвичайна атмосфера. На полицях — безліч книг. Із них віє особливою енергетикою — лірикою, історією. Саме із книгозбірні беруть початок джерела нового, цікавого, дивовижного.
Уляна ГОЛОВЕНЬКО,
Уляна ГРИНЧУК.
