У Великомостівській громаді згадують Василя Олександровича Сайкова, який віддав життя за Україну. Захисник родом із села Бутини, де народився і виріс. Його згадують як щиру, працьовиту та добру людину, яка любила музику, сумлінно працювала, була турботливим чоловіком, батьком двох синів і надійною опорою для своєї родини.
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Василь без вагань став на захист держави. 3 березня 2022 року він добровільно вступив до лав Збройних Сил України та проходив службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Боєць воював на найскладніших ділянках фронту: обороняв Україну в Сєвєродонецьку, Лимані, Ізюмі, Кліщіївці та інших гарячих точках.
Під час служби Василь Сайков зазнав поранення та отруєння невідомою хімічною речовиною, однак після лікування повернувся до підрозділу, вважаючи своїм обов’язком і надалі боронити Батьківщину. 8 липня 2024 року військовослужбовець зник безвісти, і для його родини розпочався тривалий період болісного очікування та надії на повернення.
Згодом рідні отримали підтвердження, що Василь Сайков загинув, мужньо виконуючи військовий обов’язок поблизу Кліщіївки на Донеччині. У громаді наголошують, що час не здатен стерти пам’ять про воїна, який віддав життя за свободу України, майбутнє своїх дітей та мирне небо для всіх.
Жителі Великомостівської громади схиляють голови перед світлою пам’яттю полеглого захисника та розділяють біль непоправної втрати з його рідними і близькими, віддаючи шану його подвигу.
