Така величава дата — 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка — торкнулася кожного свідомого українця, патріота. А саме через його пророчі слова, які знайшли відбиток у подіях сьогодення на Україні.
Читаю Шевченка, і лячно мені,
у кожному слові — сьогоднішні дні!
Озбоївшись цими словами, працівники НД с. Бишкова та Пирятина пов’язали трагічні події на Майдані із патріотичною тематикою у творах Тараса Григоровича і провели 1 березня у НД с. Пирятина, а 9 березня у НД с. Бишкова Народне віче «Герої не вмирають» та тематичний вечір «Борітеся, поборете…».
Сльозу на обличях втирали навіть мужні чоловіки, коли на сцені з’явилися у чорних хустинах із лампадками учасники дійства і під звучання мелодії пісні «Пливе кача» зачитали кожного із Небесної Сотні:
Майдан… з героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…
Були прочитані вірші, які складалися у дні цих трагічних подій їх очевидцями. Їх слухати було бишківчанам важко, а ще важче їх читати:
І кожна мати плаче, і пече їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан — плече в плече, і разом з ним ридає Україна.
На віче виступив Олег Миронович Бейзик, який неодноразово був на Майдані, відчув його дух, прагнення. Він знав, чим живе Майдан, організовував людей для поїздок, возив матеріальну допомогу від бишківчан.
Слово мала також Марія Василівна Швець, яка була на Майдані у ніч страшного протистояння, у переддень розстрілу Небесної Сотні. Розповіла, як під її ноги падали гумові кулі, а від чорного диму здригалося її жіноче серце.
І вже піснею, у якій прозвучали такі слова:
Встань Тарасе, пробудися —
На свій нарід подивися! — учасники дійства перейшли у вир Шевченкового слова, де влучно показали і віршем, і піснею, і драмою, як передбачив Т. Г. Шевченко, долю України, яким він був Пророком і Національним Генієм.
За душу глядачів брали музичні твори «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт», «Гомоніла Україна», «Молитва за Україну» та інші. Зачарувала бишківчан своїм співом Юлія Шарко, яка виконала пісню «До тебе я, Тарасе, йду!».
7 березня бібліотека-філія організувала конкурс читців Шевченківської поезії, у якому взяло участь 20 дітей. Троє кращих виступили на сцені НД під час літературно-музичної композиції. Зал тремтів від аплодисментів.
За душу брав оформлений у вестибюлі куточок «Вічна пам’ять Небесній Сотні!». Там працівники культури розмістили світлини усіх загиблих, живі квіти, які «плакали», обвиті чорною стрічкою та десятки лампадок, що горіли. Оживали у пам’яті кожного, хто проходив повз куточка події Майдану.
Поруч була організована виставка до 200-річчя Шевченка. Відвідувачі, оглядавши виставку, заново збагнули повноту Шевченкового слова, глибину його поезії, ще раз і остаточно переконалися, що слово Кобзаря вічне. Ні нам, ні прийдешнім поколінням не обійтись без слова та голосу Тараса:
І нарешті, ковтнувши свободи,
Не втішайте дарама в раю.
Я прошу тебе, рідний народе, —
Не проспи Україну мою!
Марія ДОРОШ.
