1 листопада свідома й патріотично налаштована громада Жовкви вшанувала річницю Листопадового чину – військового повстання у Львові. Ця подія стала початком створення Західно-Української Народної Республіки. Це свято стоїть поряд з найвизначнішими датами української історії, бо було чи не першим вогником надії на отримання Незалежності Західної України.
1 листопада є однією з найсвітліших дат українського державотворення в ХХ столітті. За одну ніч усього півтори тисячі українських військових блискавично та без пролиття крові взяли владу в 200-тисячному Львові, в якому лише польських офіцерв налічувалось понад 600. За словами авторитетного сучасного історика Ярослава Грицака, поляки «проспали» українське національне відродження, адже мешканці Львова, що останнього дня жовтня лягали спати підданими Австрійської імперії, на ранок прокинулися у зовсім новому державному утворенні.
Проголошення Західно-Української Народної Республіки є однією із найблискучіших військово-політичних операцій, які будь-коли в історії здійснювали українці. Потім було різне – бої за Львів, в яких романтика й шляхетність українців конфронтуватиме із прагматизмом та, подекуди, цинізмом поляків, тонкі геополітичні ігри на міжнародній арені, які не принесуть користі українцям. А ще потреба боротьби не лише за свою невелику ЗУНР, а й реальна військова допомога армії УНР…
Українсько-польська війна породила безліч міфів та феноменів з обох сторін. Цікаво, що бої за Львів тривали вдень, а на ніч військові частини розходилися по домівках чи навіть разом грілися біля багать. Траплялося, що українці відпускали польських полонених із в’язниць на ночівлю додому з тим, що ті наступного дня повернуться до місць утримань. Поляки в мемуарах неодноразово підкреслювали шляхетність українців.
Пізніше, у розпал воєнних баталій, генерал Омелянович-Павленко сказав воякам Української Галицької Армії: «Нас розсудить залізо і кров!». Того разу залізо і кров були на боці поляків, і українці на два десятиліття втратили Львів. Але день 1 листопада назавжди залишився символом Перших визвольних змагань…
Патріотичне віче розпочалось покладенням вінків та квітів і запаленням лампадок на могилах Січових Стрільців. Священнослужителі Петро, Михайло та Матей відправили за творцями ЗУНР Панахиду.
Звертаючись до громади під час урочистого віча на цвинтарі біля могил Січовим Стрільцям, голова Жовківської РДА Богдан Юрдига підкреслив, що недаремно ми вшановуємо Листопадовий чин, тому що це було діло, яке принесло результат. І саме Львів підпав під українську владу. Ми маємо брати приклад з тих військових діячів, які тоді були. Приклад з тих командирів, січових стрільців, які не чекали що ворог відійде, що їм добровільно в руки буде передана влада. Вони взяли зброю і стали на захист свого. Ми — єдиний сильний український народ. Ми захистимо свою державу і збудуємо таку, про яку мріяли мільйони тих, хто віддав своє життя на полі бою, хто віддав своє життя у концтаборах, хто не дочекався можливості побачити синьо-жовтий прапор. Сьогодні ми маємо бути єдині, і тільки так ми переможемо.
У рамках віча прозвучала низка патріотичних пісень у виконанні колективу народної хорової капели «Діброва».
Недовго проіснувала Західно-Українська Народна Республіка, але день 1 листопада воскресив віру українського народу у непереможність лицарських звитяг, став символом невмирущих ідей українців, які й сьогодні додають сили нашим воїнам на східних рубежах із честю відстоювати цілісність країни.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
