Головна Свято В селі Мервичі на Жовківщині святкували День села

В селі Мервичі на Жовківщині святкували День села

541
0

Село моє рідне, у тихім розмаї я пісню веселу про тебе співаю

Село — це криниця нашого родоводу, наше коріння. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Як приємно прокидатися вранці під спів солов’їв, спостерігати перед дощем, як ластівки літають низько над землею, коли у травні хрущі над вишнями гудуть та в тихім надвечір’ї їжаки навідуються під хатину, щоб поласувати молоком. Можна ще багато приємного говорити про село, але на часі — святкування Дня села Мервичів.

Попри те, що вже середина осені, день видався напрочуд сонячним, по-літньому теплим. Погода немов йшла назустріч мервичівцям. Зранку на галявині силами активістів села було змайстроване імпровізоване містечко з куренів, фанзон та неймовірної сцени, звідки лунали пісні та розносилися пахощі від різноманітних українських страв і смаженого золотистого кабанчика.

Пахне рідне село: і цвітінням лугів,

І роздоллям небес, і піснями гаїв,

І полями, де сонячне світить чоло —

Пахне цвітом село, — цими віршованими рядками запальні, веселі Василь та Ігор і чарівна Соломія розпочали святкове дійство, приурочене 642-й річниці від першої згадки про село Мервичі. За давнім українським звичаєм о. Юрій, настоятель місцевого храму Івана Хрестителя УГКЦ, поблагословив односельчан та гостей на добрі фестини, а також запропонував вшанувати хвилиною мовчання усіх воїнів, так як святковості проходили напередодні Дня захисника України та Покрови Пресвятої Богородиці.

Упродовж фестин малеча розважалася на різноманітних атракціях, а дорослі мали нагоду зробити незабутнє фото біля різноманітних фанзон.

Офіційну частину свята розпочала Куликівський селищний голова Лілія Бова, яка у своїй промові виокремила велику значимість святкування Дня села, наголосивши, що воно єднає всіх жителів, яких пов’язує минуле, сьогодення та майбутнє, адже історія Мервичів, його самобутність є часточкою історії нашої України. Лілія Миронівна звернулася до односельців і гостей з побажаннями добра, здоров’я, родинного затишку. Щоб у кожній домівці панував мир і спокій, здійснювалися всі заповітні мрії. Особлива шана та подяка належала людям старшого покоління, чия мудрість, життєвий досвід нині допомагають молодим відроджувати рідне село та підтримувати славетні традиції свого народу. До таких віднесено найстарших — Теодозія Бандурку (94 роки), Миколу Бандурку (90) і Катерину Іваник (90 років). Слова подяки в спонсорській допомозі та організації свята пролунали на адресу депутата Львівської обласної ради Андрія Думи, ФОП Мирона Остапчака, фірми EXIM FOOD (керівник Федір Пилипець) та дружньої громади.

Щиро та зворушливо линули вітальні слова і від начальника інформаційно-аналітичного відділу Жовківської районної ради Василя Пущинського. «Я вітаю всіх присутніх та кожного зокрема. 642-річна історія села має багато героїчних та звитяжних сторінок. Я вірю і знаю, що ваше село Мервичі буде існувати і процвітати ще сотню літ. Хай щастить вам і нам усім». Його доповнив протосинкел, координатор стратегії розвитку УГКЦ-2020, отець Володимир Коткевич бажаючи всім миру та спокою і жити за Божими законами.

Село моє рідне, у тихім розмаї

Я пісню веселу про тебе співаю.

А далі розпочалась музична, запальна, гумористична, цікава програма розваг. Кожен курінь представляв музичний номер. Окрім цього, всі мали нагоду оглянути і скуштувати виставки смаколиків умілих господинь. І чого тут тільки не було: і печене поросятко, і гостренький бограч, і витвори мистецтва з м’ясної нарізки і, звичайно, різноманітна випічка…

Передати словами емоції, які вирували на святі — просто неможливо. День закінчувався, та людям не хотілося розходитись по домівках, адже позитив та радість переповнювали кожного, хто завітав цієї погожої днини в Мервичі. Коли сонечко вже пішло на спочинок, всі присутні досхочу могли повеселитися на дискотеці.

Свято вдалося! З легкою втомою селяни задоволені та щасливі, не поспішаючи, йшли додому, аби завтра знову приступити до нелегкої щоденної праці. «Село живе, допоки пісня лине», — запам’яталися слова однієї присутньої на святі бабусі. І таки правда. Добро віддячується добром. Тож робімо добрі вчинки, допомагаймо один одному. І куди б не закинула нас доля, не забуваймо про своє рідне село.

Зоряна ГУМНИЦЬКА