Самодіяльні творчі колективи сіл Замочку і Зашкова нашого району, за підтримки Жовківської районної ради мали нагоду привітати учасників Київського майдану з Різдвом Христовим.
Близько 7-ї години ранку наш автобус прибув до храму св. Василія Великого УГКЦ, що на площі Львівській, де ми змогли трішки відпочити з дороги і переодягнутися в костюми. Звідси, «в повній амуніції» з колядою і Вифлеємською зіркою попереду, вирушили вулицями Києва до Майдану. Перехожі по-різному сприймали наш вертеп. Одні з усмішкою віталися з нами «Христос рождається!», дехто пробував підтримати коляду, автомобілі, що проїжджали, приєднувались сигналами клаксонів, але були й такі, хто проводив нас гострим недоброзичливим поглядом. Одна старша пані, яка, напевне, ревно плаче за «совєтськими часами», з присмаком отрути випалила нам: «Вот ето організовать умєєтє, а кто будєт работать?», на що ми їй ввічливо відповіли, що справжні українці вміють не тільки добре відпочивати, але й добре працювати, аби тільки ніхто не заважав. Не дарма ж наші громадяни мають за кордоном добру репутацію, працелюбних і виконавчих працівників, які б роботи вони не виконували.
Десь о 10:20 прийшли на Майдан. Людей негусто, але це зумовлено тим, що буквально перед нашим приходом була сформована колона, яка вирушила пікетувати Святошинський районний суд. Ті, хто приїхав вперше на Майдан, з цікавістю ознайомлювались з його життям і побутом. До нас підходило багато людей, щоб зробити світлини з персонажами вертепу. Всюди панувала святкова і дружня атмосфера.
І ось нас запрошують на сцену. Хоча більшість учасників вертепу як із Зашкова, так і зі Замочку мають великий досвід виступів, та коли піднімаєшся на головну сцену на Майдані, відчуваєш хвилювання, а разом з тим, і гордість, що тобі випала така велика честь бути тут. Перед початком нашої програми з вітальними словами до майданівців звернувся голова Жовківської районної ради Тадей Швай та заступник голови Богдан Юрдига. Вони висловили свою підтримку Майдану і представили наші колективи. Виступ вертепів тривав майже півтори години. Представникам різних областей України, що зібралися тут, було цікаво почути як старовинну коляду з традиційним вертепом, так і побачити театралізоване дійство з політичним підтекстом. Люди тепло приймали виступ жовківчан, а після його завершення скандували: «Дякуємо!» та «Молодці!». Депутат Верховної Ради Василь Пазиняк пригостив усіх учасників солодощами.
Після спільної світлини на майданчику торгового центру «Глобус», звідки Майдан Незалежності видно, як на долоні, зашківський вертеп (серед якого був і автор цих рядків) пішов колядувати на вулицю Банкову до адміністрації Президента. Біля захисних щитів, за якими стояли війська МВС, ми відтворили уривки вертепу, а наша Тетяна Маркіна привітала охоронців із Різдвом Христовим гарною колядою. На обличчях хлопців у захисних шоломах було видно бажання долучитися до нашої коляди, та наказ охороняти «Ірода» не давав права їм цього робити. Завіншувавши, з найкращими побажаннями та колядою, йдемо до Маріїнського парку, щоб побувати біля Верховної Ради. Однак блок-пости підрозділу МВС не дали нам цього зробити, перегородивши дорогу, попри те, що людей, які були одягнені в цивільному, вони пропускали. Коли ми стали настирливо запитувати в охорони, чому нас не пропускають, з підворітні одразу з’явилися нові працівники МВС для підсилення, ніби сюди прийшли якісь злочинці. Йдучи вулицями, ми не виголошували жодних політичних гасел, а лише мирно колядували. Та навіть дівчат, які були у вишиванках, вони відмовились пропустити в парк. Якщо наша влада так боїться своїх громадян, то тоді висновок напрошується сам – ця влада не з Народом.
Загалом цього дня із Жовківщини приїхало близько 50-ти людей. В основному, це мешканці сіл Зашкова і Замочку. Була ще невелика делегація із села Нової Кам’янки на чолі зі своїм війтом. Окремо хочу подякувати завідувачам Народних домів сіл Зашкова і Замочку п. Оксані Макар та п. Світлані Лещинській за гарно підготовлену культурно-мистецьку програму. Від виступу на Майдані отримали задоволення не тільки глядачі, але й самі жовківчани, які своїми враженнями ще довго ділитимуться із близькими і своєю громадою.
Євген Вегера.