До них готується заздалегідь кожна родина, складає список планів і покупок. Здається, навіть у повітрі витає піднесений позитивний настрій, а від взаємних вітань і щирих побажань передається енергетика доброзичливості й взаємоповаги.
Ми знаємо Святого Миколая з діда-прадіда, в Угорщині — це Микулаш, який приносить подарунки на початку грудня, у Данії — Святий Ніколас, у Франції — Пер-Ноель, у Перу і Колумбії — Папа-Ноель, а на батьківщині його називали Ноель-Баба. У світі традиція обдаровувати дітей подарунками на Різдво набула поширення у християнському світі приблизно у ХІІ столітті. Миколая нині називають по-різному, адаптовуючи його ім’я та образ до особливостей тієї чи іншої країни.
Нині свято Миколая не тільки очікуване, а й надто помпезне. «Колись на Миколая, — згадує пенсіонерка пані Дарія, — ми, нас у сім’ї було четверо дітей, очікували хоч якихось солодощів — це волоські горіхи, цукерки і пряники. Пізніше знаходили під подушкою шкарпетки і рукавички. Вже своїм дітям на Миколая дарувала мандарини, шоколадні цукерки, іграшки та одяг. Пройшли роки, і ці подарунки трохи втратили актуальність. Чим нині батьки можуть здивувати своє чадо?
З думкою пані Дари, гадаю, погодиться кожен. Звісно, все залежить від рівня доходу сім’ї, але у більшості дітей мандарини і банани доступні кожного дня. Тому на Миколая такими заокеанськими фруктами їх не здивуєш, вони очікують чогось більшого, а буває, і самі не знають чого. Тому у листах до Святого «замовляють» дорогі мобільні телефони останніх моделей випуску, планшети, комп’ютери. Окремі настільки практичні, що «просять» у Миколая гроші, вказуючи відповідну суму. А про такі дрібнички, як мандарини і цукерки, мова не ведеться. О такі нині Миколаї — щедрі, багаті і сучасні. Добре, якщо діти вдячні та цінують такі подарунки, критично оцінюють свою поведінку, роблять правильні висновки. А коли вимагають і наполягають…
Такі ж осучаснені традиції колядування і посівання. Раніше віншувальників винагороджували яблуками, горіхами, пампушками, печивом, вафлями, льодяниками, мармеладками. А скільки було радості, коли посівальники приносили цілу торбину, а то й дві, різних солодощів. Нині за коляду, посівання, щедрівку, зазвичай, віддячують грошима, а цукерки, шоколад, печиво — хіба що в додаток. Та й діти хочуть заробити більше грошей, щоб придбати щось омріяне.
Тож, що не кажіть, а життя нині краще. Зважмо, що до уваги взято тільки різдвяні звичаї, які супроводжуються щедрими багатими столами. Та чи завжди дякуємо за це Богу? За здоров’я, працю, добро і достаток у домі — за всі Божі ласки і дари. Бо, трапляється, що люди ніби все мають, а постійно нарікають. Як сказано у релігійній пісні: «Ми так розкошуєм, а щастя не маєм».
Правду підкреслив один мудрець: усе вимірюється людською потребою — зроби її помірною і неодмінно станеш багатим. І це на практиці істинний висновок.
Тож ідімо від хати до хати у ці дні Різдвяних свят, величаймо і прославляймо народженого Божого Сина. Подякуймо Творцю за рік, що минув, та просімо благословення і милості на рік наступний. Хай завжди нас супроводжує неустанна поміч Божа та зігрівають усі блага, які приніс на землю новонароджений Богомладенець Ісус! Христос Рождається! Славіте!
Уляна ЛАЩІВСЬКА.
