«І коли Він (Ісус) наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібно для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховано це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють зі землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх».
Євангеліє св. Луки 19:41-44.
Книжники та фарисеї, підбуривши єрусалимську бідноту, добились від Понтія Пилата – намісника Юдей, розп’яття Сина Божого – Ісуса Христа. Релігійна верхівка вже більше не могла сприймати і терпіти слів та діл Ісуса. Славне місто стало пеклом, яке мало коли зустрічається в історії, і під час Юдейської війни з 66 по 70 р. н. е. було знищено.
Невдоволення ненависним Римом, який володів землями Ізраїлю та гнобив народ, постійно зростало. Найбільш радикальні, які називали себе «зелотами» («ревнителі»), постійно вимагали скинення чужоземного панування.
У травні 66 р. вибухнуло повстання. Причиною послужила вимога прокурора Флора 17 талантів срібла із храмової скарбниці. Римську залогу просто змітають. Єрусалим опиняється в руках повстанців. Негайна заборона щоденної жертви за імператора означала відкритий виклик Римові. Карлик Єрусалим із викликом кидає рукавичку до ніг Римської імперії. Це стало сигналом для цілої країни. Впевнені у тому, що Рим з усією силою завдасть удару у відповідь, повсталі поспіхом укріплюють міста, ремонтують старі тури, вибирають командирів. Йосиф, пізніший історик Йосиф Флавій, призначений головнокомандувачем у Галилеї. Командування римським військом імператор Нерон доручає полководцю Титу Флавію Виспасіану. Супроводжуваний своїм сином Титом, він з 3 легіонами та численними допоміжними загонами нападає на Галилею.
Місцевості на Генесаретському озері, де кілька десятиліть перед тим Ісус проповідував рибалкам, стають свідками першої різанини. До жовтня місяця 67 р. захоплено всю Галилею. Головнокомандувач Йосиф потрапляє у полон, його заковують в ланцюги, і до кінця Юдейської війни він перебуває в таборі супротивника; 6 тисяч юдеїв їдуть, як раби, на будову каналу до Коринту.
Навесні 68 р. імператор Нерон закінчує своє життя самогубством. В Римі вибухає громадянська війна. Один за одним три неважливі імператори втрачають трон і життя.
Незадовго перед весняним повним місяцем 70 р. командування облогого Єрусалима переходить до сина полководця, який теж носить ім’я Тит.
Святе місто кишить людьми; паломники здалеку та зблизька прибули сюди, щоб святкувати свято Пасхи.
Римляни запропонували обложеним здатися. На свою вимогу почули сміх та вигуки. Тит відповідає наказом наступу. Римська артилерія, швидкі камнемети і металки починають налаштовувати воїни–легіонери. Кожен із цих засобів нападу кидає каміння вагою, як центнер, на 185-200 метрів! Важкі постріли каміння безперервно потрясають місто; вдень та вночі глухо гудуть тарани.
За два тижні машини для облоги пробили діру в північній стіні. Ще через 5 днів римляни проникають через другий пояс укріплень.
Ситуація безнадійна, але «зелоти» не хочуть і слухати про капітуляцію. Тит робить останню спробу змінити їх налаштування, посилає їх полоненого земляка Йосифа Флавія під мури твердині. Голос Йосифа лунає догори:
«О, твердосерді чоловіки! Відкиньте зброю, зжальтеся над своєю країною, яка ось-ось впаде у прірву. Огляньтеся і спогляньте на красу того, що ви хочете зрадити. Що за місто! Що за храм! Що за дари незліченних народів! Хто б відважився кинути це все в полум’я пожежі? Що є ціннішого, ніж зберегти це? Ви, твердошиї створіння, бездушніші за каміння!» Всі його заклики не почуті. Все даремно. Триває опір, триває і облога.
При настанні темряви все навколо римського табору оживає і аж кипить від постатей, які виринають із закутків та перелазять через стіни міста. Тит наказує застосувати репресії щодо голодуючих перебіжчиків. Кого зловлять назовні – безхатьків, шукачів поживи – повинен бути прибитий до хреста. П’ять сотень прибивають солдати за день до хрестів, що перед містом. Повільно навколо схилів виростає цілий ліс із хрестів, аж поки брак деревини не зупиняє цієї жахливої справи. Розносився нестерпний сморід. Війна перетворила прекрасні місця, де зі своїми учнями ходив Ісус Христос, на жахливу пустелю.
Підготував Ігор ПОЛУСИТОК
(Далі буде)
