На тлі сьогодення
Наше життя складається з особистих дій і взаємодії з навколишнім світом. Природа відіграє важливу роль у цьому середовищі. Вона — є нашою матір’ю.
Це не просто красивий вираз. Ми ростемо, насолоджуючись її красою, бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Водночас, в нас є можливість змінювати природу, і не завжди в позитивний бік. Ця кожна зміна не завжди є доброю. А наші втручання завдають чимало шкоди. Ми боремось з природою, знищуємо її. Хіба це правильно? Винищуючи ліси, забруднюючи річки та озера, викидаючи в атмосферне повітря нечистоти, спалюючи той чи інший непотріб, ми шкодимо не тільки природі, а й собі. Адже природа — це легені планети.
Сьогодні, коли світ потерпає від пандемії коронавірусу, який, найперше, вражає легені хворого, це відповідь природи людині, щоб задуматись: що ми творимо, втручаючись у навколишній світ? Тепер нам дано зрозуміти, як це «дихати, коли ти не маєш сили». Звичайно, хотілося б, щоб цього не було, але…
Нищачи те, що дала нам природа, нищимо самі себе. Ми ніколи не зможемо створити свою природу, повністю її підкорити, як би цього не прагнули. А якщо це вдасться — одночасно знищимо і себе. І сьогодні це наглядно дано нам бачити. Жодні штучні матеріальні цінності й радості, створені людськими руками, не замінять красу природи.
Отож, задумаймось, поки ще є час. Поки в нас є ще можливість. Бо тільки в наших силах врятувати нашу планету від остаточного знищення.
Зоряна ГУМНИЦЬКА
