Українське суспільно-політичне життя за останні роки сколихнуло українців потужною хвилею бурхливих подій. Україна пережила революцію, а сьогодні східну її частину охопила страшна війна проти давнього ворога, який ховався за маскою брата — РФ. Саме в ці тяжкі хвилини весь світ побачив Україну, як сильну і свідому спільноту та відгукнувся на біду нашого народу рукою допомоги. Їх фінансова, міжнародна підтримка та волонтерська допомога стали для української армії та народу України великою надією та вірою у перемогу над окупантом. І важливе місце у цій миротворчій місії, посіла далека країна із-за океану — Канада.
Канадсько-українські стосунки на міждержавному рівні завжди були досить тісними та дружніми, такими є і сьогодні. Важливу роль у цьому процесі відіграє українська діаспора. Адже в Канаді українців знають чи не найкраще. Сьогодні діаспора українців у Канаді сягає близько 1,5 млн. осіб, які живуть і популяризують українську культуру на теренах заокеання. Українці у Канаді створили свою міні-державу та вибудували власну культурну спільноту з власними організаціями, інфраструктурою.
Не одна когорта української інтелігенції, серед якої діячі культури, письменники, виїжджала до Канади, втікаючи від пресу тоталітарної системи Радянського Союзу, вела там свою бурхливу проукраїнську діяльність. Також люди просто виїжджали за кордон, аби заробити. Починаючи з XIX століття, до Канади ринула велика кількість емігрантів з України у пошуках кращого життя та заробітку, а з початком XX ст. їх кількість сягала сотень тисяч. Трудились українці на важких роботах: шахтах, прокладенні залізниць.
Іван Франко цікавився питаннями української еміграції за кордон, зокрема у країни заокеання США та Канади. Він добре розумів, що цих нещасних людей гнало горе і нужда із батьківського порогу у далекі краї. Письменник намагався свого часу перешкодити еміграції українців за кордон, проте цей процес був неминучий. Згодом кількість переселенців з України стала просто величезною і становила найбільшу українську діаспору у світі, в 1900 році кількість емігрантів з України досягла 800 тисяч і при цьому 75 % вже були уродженцями Канади. Вже в дев’яностих роках XX ст. українці займали поважне місце у суспільстві, працювали на престижних роботах та займали керівні посади. Проводячи пapaлель до сучасності, пересвідчуємося, що роль українця у Канаді нині має ще більш колосальний вплив у сприянні тісної інтеграції наших країн.
Повертаючись у 1990 рік, важко не оминути важливу українську постать, яка змінила уявлення про українців у Канаді, а її діяльність зміцнила наші позиції за кордоном та показала, що українець вміє досягати суспільних вершин. Цього року новим генерал-губернатором Канади став Раймон Декон (Рей) Гнатишин — відомий політичний діяч українського походження. На той час канадський генерал-губернатор — особа, яка за функціями нагадувала монарха Сполученого королівства, якого він і репрезентував, як главу держави. Генерал-губернатор — особа церемонійна у країні, де влада належить парламентові, проте — він символ канадійської державності.
Рей Гнатишин народився 16 березня 1934 року в Саскатуні, у провінції Саскачеван — традиційному місці розселення емігрантів із України. Його батько, сенатор Джон Гнатишин, відомий у Канаді політичний діяч. За віросповіданням — православний української церкви. Закінчив Саскатунський університет. Уперше Рея Гнатишина було обрано до Палати общини канадського парламенту у 1974 році від прогресивно-консервативної партії. В уряді консервативного прем’єра Джо Кларка він свого часу був міністром енергетики, природних копалень та ресурсів.
Деякі громадяни Канади побоювались, що цей «представник англосаксонського Заходу» буде не до вподоби франкомовному населенню. Але Гнатишин швидко вивчив французьку, підкреслюючи, що генерал-губернатор повинен досконало володіти двома офіційними мовами. Окрім цього, добре володів і українською. На церемонії призначення на пост генерал-губернатора про Гнатишина добре відгукувались присутні, зокрема Браян Малруні, прем’єр-міністр Канади висловився так: це «адвокат терпимості, чемпіон національної консолідації, який розуміє країну і знає її людей».
Такий крок минулого українства в інтеграції Україна-Канада показав, що українська діаспора є елітою в іноземному суспільстві. І сьогодні хороші зв’язки між Україною та Канадою продовжуються у тісній співпраці. Наші далекі друзі із-за океану всіляко допомагають українцям у цей нелегкий час кризи та війни, надсилаючи потрібну медичну, фінансову та волонтерську допомогу.
Ігор ПОЛУСИТОК, учитель-вихователь.
