Хвощ – рослина настільки стародавня, що його залишки знайдені у девонських відкладеннях. Тож пристосуватися рослина здатна до будь-яких змін та катаклізмів.
Утім і колись, і тепер хвощ дуже прив’язаний до вологи і підвищеної кислотності грунту. Потрапляє він на наші поля завдяки надзвичайно легким спорам, що висипаються з «квіток» (отих шишечок, що їх несуть на собі стебла). Сходи зі спор тендітні, ніжні і з ними легко упоратися без будь-яких наслідків. Але, як вчасно їх не знищити, то потім важко з ними боротися.
Хвощ – рослина багаторічна, основний вид її розмноження — вегетативний, кореневищем. Тобто, молоді рослини відростають від материнського кореневища на відстань 0,5-2 м. Притім хвощ має коріння двох типів: горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні – товсті, соковиті, саме на них закладаються зародки нового життя. Вертикальні проникають вглиб. Саме завдяки своїй кореневій системі хвощ виживає навіть під час пожежі, посухи.
Для боротьби з хвощем необхідно провести вапнування грунту. В залежності від кислотності грунту, восени, перед оранкою, внести 2-6 т/га вапняку. Після сходів хвоща можна внести 6-8 л/га раундапу або його аналогу плюс 0,2 л/га альфа дикамба р.к.(д.р. дикамба 480 г/л) або альфа ефір, к.л. (д.р. 2-етилгексиловий ефір 2,4 дихлорфеноксиоцтова кислота 850 г/л). У посівах пшениці, ячменю, кукурудзи в боротьбі з хвощем необхідно вносити ланцелот 450 в.г. – 0,033 кг/га, не змішуючи з регулятором росту. Бобові культури можна сіяти через 14 місяців, солому приорювати.
Зіновія Куцько,
агроном-консультант
ПП «Агрофон Плюс».
